Розділ 4 — Вишиванка та тіквовий рулет

Кожен день Каї — це баланс між звичайним життям студентки та небезпечним світом, у якому вона є мішенню. Сьогоднішній день почався з легкості: нова вишиванка, аромат гарбузового рулету та сміх із подругою. Але навіть у ці хвилини спокою Арсен залишається її невидимим щитом.

​Мені було важливо показати, що їхній зв'язок тримається не лише на дотиках, а й на цих коротких повідомленнях, у яких турботи більше, ніж у найдовших розмовах. Його втручання в бійку на вулиці — це чергове порушення правил заради неї. Як ви вважаєте, чи не занадто сильно він ризикує своєю кар’єрою, стаючи для неї чимось більшим, ніж просто охоронцем? ❤️✨

​Вона одягла нову вишиванку українського бренду — легку, елегантну, з ніжною вишивкою в теплих відтінках. Коли вона йшла коридором коледжу, всі погляди ненав’язливо зупинялися на ній. Вишиванка додавала впевненості, стаючи символом її особистого стилю та культури.

​«Сьогодні день буде смачним і цікавим», — подумала вона, тримаючи в руках маленьку коробку з гарбузовим рулетом, який приготувала для одногрупниці.

​Вона зайшла до кімнати подруги, де пахло кавою та свіжою випічкою.

— Привіт! — сказала вона, простягаючи пакунок. — Я приготувала для тебе трошки свята смаку.

— Ого, дякую! — усміхнулася дівчина. — Не знала, що ти така кулінарка.

​Вони сміялися, розрізаючи рулет, і атмосфера наповнилася теплом. Але в очах героїні з’явилася легка тривога: десь у глибині серця вона відчувала, що сьогодні станеться щось несподіване. Вона кинула погляд на телефон — серед повідомлень від друзів було одне від Арсена:

«Спостерігай за обстановкою. Все буде добре, але будь обережна».

​Вона ледве посміхнулася: навіть тут його присутність відчувалася поруч — невидима, але надійна.

​Вони тільки розрізали рулет, коли двері раптом відчинилися.

— Ой, привіт! Не знала, що тут хтось є! — пролунало голосно.

До кімнати зайшов одногрупник, відомий своїми жартами над новачками. Він зупинився, побачивши вишиванку, і зухвало посміхнувся:

— Вау, ти сьогодні у вишиванці? Круто! Тільки трохи… незвично для коледжу.

​Вона відчула хвилювання. Якби Арсен був поруч, він би вже стояв біля дверей, контролюючи ситуацію. Вона швидко перевірила повідомлення:

«Тримай дистанцію, не реагуй різко. Все під контролем», — писав Арсен.

Серце заспокоїлося. Його присутність відчувалася навіть крізь екран.

​— Дякую, — тихо відповіла вона. — Це подарунок для подруги.

Хлопець кивнув і відійшов:

— Ладно, не заважатиму.

Вона видихнула. «Ти завжди знаєш, що робити», — прошепотіла вона сама собі, торкаючись клавіш, щоб відповісти Арсену.

​За мить одногрупник запропонував:

— А хочеш спробувати мій новий напій? Він класний, енергетичний…

У голові загорілася тривожна кнопка. Щось у його голосі здавалося неприродним.

— Ммм… може, пізніше, — спробувала вона відмовитися, але він уже підсунув їй склянку.

Подруга зауважила:

— Слухай, може, краще не треба?

​Вона відчула, як серце калатає, і знову глянула на телефон:

«Не пий цей напій. Я стежу за всім. Якщо щось станеться — я поруч».

Вона поставила склянку на стіл:

— Ні, дякую, я відмовлюся.

​Хлопець здивувався, але не наполягав. Вона зрозуміла: навіть у звичайній кімнаті небезпека може з’явитися раптово. Його захист — це те, на що можна покластися без сумніву.

​Вони вийшли на свіже повітря. Сонце вже було низько, місто купалося у золотавому світлі вечора.

— Давай зробимо фото для TikTok та Insta! — запропонувала вона.

Арсен спостерігав за нею через повідомлення: «Будь обережна, не відволікайся на сторонніх».

​Вона підняла телефон. Легкий вітер колихав вишиванку, роблячи кадри живими. Одногрупниця сміялася, ловлячи промені сонця. Нове повідомлення від Арсена:

«Всі спостерігають, я поруч. Не роби різких рухів».

​Коли вони продовжували прогулянку, героїня відчувала тепло від його слів.

— Ти завжди такий пильний, навіть коли тебе немає поруч, — тихо сказала вона в порожнечу, знаючи, що він почує або відчує.

«Я мушу бути таким. Ти важлива для мене», — прийшла відповідь.

​Раптово перед ними з’явилася група хуліганів.

— Ей, дівчата! — пролунав грубий голос. — Куди це ви так поспішаєте?

Серце пішло в п'яти. «Спокійно, — пронеслося в голові, — він поруч».

Один із них спробував заштовхати її в бік.

— Гей! — Арсен з’явився миттєво. — Відчепіться!

​Він діяв різко й холодно. Порушив усі правила професійної етики щодо боїв у публічних місцях. Його рука випадково торкнулася її плеча, коли він заступав її від іншого нападника. Бійка тривала секунди — Арсен нейтралізував загрозу з хірургічною точністю. Хулігани відступили, налякані його поглядом.

​— Ти… ти ж міг серйозно порушити статут, — прошепотіла вона, стискаючи його руку.

— Твоя безпека важливіша за будь-які правила.

Вона відчула, як серце калатає не від страху, а від усвідомлення того, чим він ризикує заради неї.

​Вдома на неї чекали батьки.

— Доню, ти така бліда! Все добре? — мама відразу занепокоїлася.

Вона зробила вдих, намагаючись посміхнутися. Надіслала Арсену повідомлення: «Я вдома. Все спокійно».

Відповідь прийшла миттєво: «Добре. Відпочивай».

​Тато нахилився ближче:

— Ти щось приховуєш? Виглядаєш так, ніби щойно пережила пригоду.

Вона злегка усміхнулася:

— Просто насичений день.

​Раптом у батька задзвонив телефон.

— Привіт… так, Арсене. Все гаразд? — голос тата став напруженим.

Вона затамувала подих. Виявилося, Арсен і Артем (колега) зателефонували батькам, щоб переконатися, що вона в безпеці після інциденту.

​— Добре, що вони подзвонили, — тихо сказала мама. — Тепер ми спокійні.

Вона відчула хвилю вдячності. Арсен завжди поруч, навіть якщо його не видно. Його захист робить її сильнішою, навіть якщо ця близькість — під забороною.