Оповідка перша

                                                        Оповідка 1

                                Сучасна княгиня Ольга. Та як баба Надія                                                             

                                                 москалів виганяла

Якось у одному князівстві, де вітер колихає рівні ряди струнких красунь – тополь, а земля родюча, наче ніколи нога людини на неї не ступала.

Дівчата красуні люблять так відчайдушно і зухвало ніби кидають виклик усьому світові; хлопці, як соколи: стрімкі, могутні і міцні. Та й водойми там прекрасні, пінисті й прозорі, а вода тече неначе птаха.

 І люди там свободолюбиві, готові на все заради своєї цілі.

Хоча що ж я тут розповідаю, коли зрозуміло, що така країна є лише одна й ім’я їй – Україна, так як лише у нас краєвиди настільки мальовничі та різноманітні, так само як і народ.

Всі ми знаємо про російсько-українську війну, зокрема і про російське вторгнення в Україну, яке розпочалось о 5 годині ранку 24 лютого 2222 року.

 Так от події про які буде йти мова відбувались саме під час вторгнення. Вірити чи ні вирішувати вам.

 Отже, приїхали одного разу москалики-військові в українську глибинку і чи це GPS у них так збився, чи ще щось, але потрапили вони в наше село, на своє ж лихо.

 Вони, наївні думали, що ми їм “ освободітєлям “ дорогу з радістю підкажем, та прогадали. В кого б вони не питали їх усі посилали під три чорти.

 Згодом натрапили росіяни на бабусю, що прямо, як ангел серед безпробудної темряви єдина вирішила мало що показати шлях, так ще й напоїти – нагодувати загубленців. Пішли ті загарбники кляті з бабусею і тааааак нахвалювали і пиріжки і чай, що “ ні в казці сказати, ні пером описати “ . Тільки ось після трапези щось скрутило їм живіт, ну звідки ж їм було знати, що “ бабушка божий одуванчік “ підсипала їм проносного ?

 Пішли вони в туалет, ось тільки зайшов туди один, не встиг сісти, як іншого,  що на вулиці стояв спритна бабуся впихнула з нечуваною силою туди ж. І з криком “ Ні російським окупантам, що землю нашу нищать і народ вбивають “ підпалила цей туалет разом з москалями.

Сказати що це для всіх було неочікувано це нічого не сказати. Так, жорстоко, так, страшно, але чого тільки наші люди не зроблять заради свободи.

 Так баба, як ми згодом дізналися, Галя позбулася кількох російських загарбників.

А трохи пізніше хоч і в іншому селі і за інших умов, але авторкою теж була бабуся.

 Був написаний той неперевершений банер “ Окупанти ідіть геть з України та з нашого села “ – баба Надя ( хоча це зацензурена версія напису, але сенс той же ).

Ось так прості українські бабусі і стали однією з легенд українського народу і їх героїнями.

 Примітки від авторки: Доброго вечора, ми з України. Книга редактується і оновлюватиметься по мірі можливостей приблизно раз в тиждень.