Ти не прощався — просто пішов,
Як світло, що тихо гасне.
А я кричала у небо знов —
Та відлуння було неясне.
У снах я тебе ще ловлю,
Шукаю у кожному русі.
Ти — біль, якого не спалю,
Ти — тиша в душевнім гусі.
Я жила для твоїх очей,
Тепер живу для спогадів.
І в кожному з небесних речей
Відчуваю твій дотик лагідний.
Відредаговано: 07.05.2025