Глава 8 “Аромат твого тепла”

Минув рівно тиждень після тієї скандальної репетиції, яка ледь не закінчилася для Узі повним крахом її акторської кар'єри. Сім днів відносної тиші. Віл'ям на заняттях поводився дивно: він більше не кричав, не сипав уїдливими коментарями, але його погляд, яким він час від часу супроводжував Узі, став схожим на погляд загнаного в кут щура — злісний, переляканий і повний прихованої отрути. Узі намагалася ігнорувати це, повністю занурившись у навчання, малювання на телефоні та, звісно ж, у нічні листування з Еном, які з кожним днем ставали все більш особистими та теплими.

І ось, суботнього ранку, Ен зателефонував і коротко сказав: “Час діяти. Я чекаю знизу”.

Чорний матовий седан Ена м'яко котився вулицями міста, поки нарешті не зупинився перед високим, сучасним хмарочосом зі скла та бетону в самому центрі ділового кварталу. Узі очікувала побачити якесь похмуре, занедбане підземелля чи закритий склад, як у класичних фільмах про кримінал, але перед нею постав елітний бізнес-центр.

— Мій офіс, — м'яко посміхнувся Ен, глушачи мотор. — Офіційно я займаюся тут абсолютно звичайними документами, логістикою та легальним бізнесом моєї родини. Тобі нічого боятися, бунтарко.

Проте, щойно вони переступили поріг масивних скляних дверей, атмосфера навколо миттєво змінилася. Величезний хол був наповнений людьми в дорогих строгих костюмах, які кудись поспішали, але варто було Ену зробити крок усередину, як увесь цей рух ніби сповільнився. Узі, крокуючи поруч із ним у своїх звичних широких джинсах та кедах, гостро відчула, як повітря в приміщенні стало наелектризованим.

Працівники, менеджери, охоронці на ресепшені — всі вони миттєво витягувалися в струнку. Їхні обличчя ставали блідими, напруженими, а в очах читалися глибока повага, змішана з панічним страхом.

— Доброго ранку, пане Елліот, — в один голос, майже синхронно вимовив двометровий охоронець біля турнікета та дівчина-секретар, низько схиливши голови.

— Доброго ранку, — сухо й коротко кинув Ен.

Узі здивовано підкинула брови. Його голос у цей момент не мав нічого спільного з тим м'яким, хлопчачим тоном, яким він розмовляв із нею ночами. Це був голос людини, яка звикла віддавати накази, що не обговорюються. Прізвище “Елліот” прозвучало як титул, перед яким тут схилялися всі без винятку. Узі відчула, як по спині пробіг легкий холодок — ця мафіозна сторона Ена, яку він так ретельно намагався від неї сховати, зараз проступала крізь кожну його деталь: у впевненій поставі, у холодному погляді, у тому, як шанобливо люди розступалися перед ними, звільняючи шлях до персонального ліфта.

Вони піднялися на самий верхній поверх. Коли двері ліфта з тихим звуком розсунулися, Узі очікувала побачити ще один строгий кабінет, але натомість вони потрапили у величезний, затишний пентхаус-лофт. Тут не було офісних перегородок — лише м'які дивани, панорамні вікна з видом на все місто, кілька потужних комп'ютерів та кухонний куточок, звідки пахло свіжою випічкою.

І ставлення людей тут було зовсім іншим. Ніякої формальності чи страху.

— О-о-о! Хто це до нас завітав! — почувся гучний, веселий голос.

Назустріч їм підвівся хлопець із яскраво-червоним, майже вогняним волоссям. Ноа. Він був у вільній толстовці і широко посміхався. Поруч із ним на дивані сидів хлопець із ніжним, синьо-блакитним відтінком волосся — Меттью, який лише спокійно підняв руку в знак вітання. З-за комп'ютерів визирнула дівчина з короткою стрижкою — Кетті, а біля вікна з кавою стояв високий, серйозний Лео, який кивнув Ену як рівному.

Компанія виявилася неймовірно милою та дружелюбною. Вони миттєво оточили Узі, розглядаючи її з такою щирою цікавістю, наче Ен привів додому екзотичну тваринку.

— Ого, то це та сама Узі? — Ноа хитро примружився, переводячи погляд з фіолетововолосої дівчини на Ена, чиї щоки раптом почали зрадницьки рожевіти. Ноа підійшов ближче, закинув руку Ену на плече і голосно, на всю кімнату, продекламував: — Ну нічого собі! Ен нарешті знайшов собі дівчину! І що я бачу? Ти привів її сюди і досі навіть не поцілував? Брате, ну ти й тормоз! Як багато ти втрачаєш, ти взагалі бачив, яка вона крута? 

— Ноа, припини, — миттєво розслабився Ен, але його вуха зрадницьки злегка почервоніли. Його “мафіозна” величність розсипалася за секунду під сміх друзів. — Вона... ми просто друзі! І взагалі, ми прийшли у справі.

Меттью тихо хмикнув, не відриваючись від якогось журналу: 

— Ноа, не чіпай його, ти ж знаєш, що наш Ен у цих справах ще зовсім дитина.

Узі відчувала, як її власні щоки починають палати, але загальна жива і тепла атмосфера команди допомогла їй розслабитися. Компанія виявилася неймовірно живою і дружелюбною. Кетті відразу ж посунулася на дивані, звільняючи місце для Узі, і запропонувала їй гарячого чаю з печивом. Атмосфера розслабила дівчину, і під впливом цієї затишної обстановки Узі нарешті наважилася детально розказати всю ситуацію, яка склалася в університеті. Вона розповіла про примусові сцени, про постійний тиск, про погрози вигнати її з курсу та про те, як режисер буквально знущається з усього акторського складу.

Але варто було Узі вимовити ім'я “Вільям”, як повітря в кімнаті миттєво застигло.

Обличчя всіх присутніх змінилися за частку секунди. Веселість Ноа як рукою зняло, Меттью стиснув кулаки, а Кетті перестала клацати по клавіатурі, і її погляд став холодним та аналітичним. Навіть Ен, який сидів на підлокітнику крісла поруч з Узі, помітно напружився, і в його золотих очах знову зблиснув той самий небезпечний вогник.