Розділ 5

Я обернулася обличчям танцмайданчику. І одразу подих сперло, а серце пропустило удар.

На мене невідривно дивився молодий чоловік, що сидів на колонці. Найкрасивіший із усіх, кого я бачила раніше. Його темне волосся було трохи розпатланим. Широкі плечі та накачані біцепси були ефектно обтягнуті білою футболкою, що ніби світилася в напівтемряві цієї ночі.

Навіть на такій відстані я могла б сказати, що оцінюючий погляд карих очей потемнішав, як тільки я несвідомо обсмикнула поділ короткої сукні.

Я судорожно зітхнула і напружено дивилася, як він легко зіскочив зі свого місця і тепер повільно наближався до мене.

Світ довкола ніби зупинився.

***

Я забула, як дихати. Боялася зайвий раз кліпнути очима, щоб не пропустити жодної секунди з цієї чудової картини.

За кожним розміреним кроком впевненого чоловіка, який знав собі ціну, стежили десятки голодних жіночих очей. Всі без винятку дівчата, облизуючись, дивилися на цього красеня. Красеня, який зараз наближався до мене.

- Привіт, - низький оксамитовий голос огорнув мене своїми чуттєвими нотками, що звучали м'якіше за навколишню ніч. - Ти, схоже, тут новенька. Не хочеш потанцювати?

Я зазирнула у темні очі навпроти. Не встигла нічого побачити - я просто відразу ж потонула в цих привабливих вирах.

Кивнула і все ж таки я вклала свою долоню в руку хлопця, та вже через пару миттєвостей я опинилася огорнута його чудовим запахом. Невловимим ароматом свіжості лісу і майже нечутно - сосною.

Ми пройшли кілька кроків і зупинилися. Хлопець м'яко обійняв мене. А потім повернув голову у бік імпровізованого діджея, і на майданчику одразу ж залунала повільна мелодія.

- Як тебе звати? - красень нахилився до мене, я відчула теплоту його дихання на своїй щоці. Він був у такій небезпечній близькості, що ще секунда – і моя шкіра точно спалахне.

- Лія, - прошепотіла я, розглядаючи тверду поверхню танцювального майданчика.

Я аж ніяк не була боягузкою, але коли на тебе звертає увагу такий чоловік, то мимоволі починаєш соромитися.

- Гарне ім'я. А мене Ноа, - він злегка притиснув мене до себе, впевнено керуючи і спрямовуючи мене в цьому чарівному танці.

– Ноа? - я стрепенулася і підняла на нього здивовані очі. - Але ж тобі не п'ятнадцять? – здається, поруч із цим чудовим представником чоловічої половини людства я втратила можливість думати логічно.

Хлопець тихо засміявся, а потім промовив тягучим шепотом:

- Так, мені набагато більше, - він ще ближче притиснув мене до себе. Наче бажаючи це підтвердити.

Цікаво, але в його руках я почувала себе затишно та спокійно. Просто ідеально.

Навіть незважаючи на всі жіночі погляди, які мене зараз усі разом ретельно пропікали у мені величезні дірки.

Я ж намагалася не звертати на них ніякої уваги. Хоча, зізнатися чесно, від очей білявки, яку я спочатку розгледіла поряд з Ноа, який сидів на колонці, наче йшли якісь їдкі отруйні промені.

Я струснула копицею волосся і відразу ж про неї забула. Хочуть заздрити та злитися – це їхні проблеми.

Зрештою, це ж не я запросила хлопця потанцювати. І взагалі я тут проїздом.

- Давай спробую вгадати, у кого ти тут зупинилася, - пролунав над моїм вушком хрипкий голос Ноа, повертаючи нас до однієї з ним загальної реальності.

- Думаю, ти бачив двері, з яких я вийшла, - я усміхнулася, а хлопець нахилив голову на знак згоди. - Ноа, ти мені потрібен, - сподіваюся, моя фраза не прозвучала зараз жалюгідно та двозначно.

Він мені сподобався з першого погляду. Цей хлопець був чудовий. Та й навряд чи тут знайшлася б хоч одна, яка думала інакше. Крім яскравої чоловічої краси, у цьому молодому чоловікові підсвідомо відчувалася гіпнотична життєва сила, що підкоряла собі все довкола.

Мене до нього дуже тягнуло. Зі мною таке взагалі відбувалося вперше. І єдине, чого мені зараз точно хотілося – так це того, щоб цей танок не закінчувався ніколи.

Але незабаром він закінчиться. А завтра я поїду. І більше не відчуватиму цього величезного магнетичного тяжіння. Моє нудне життя продовжиться далі.

І про це я намагалася зараз не думати.

- Навіщо? – уважний темний погляд дивився невідривно, але я не відчувала в ньому небезпеки, скоріше – якусь цікавість.

- Мені треба виїхати звідси, - прошепотіла я, а Ноа ледь помітно здригнувся. - Ти зможеш мені допомогти? – я вивчаюче подивилася на молодого красеня.

Чоловік кивнув і опустив очі. Прикрив вії, наче відгородився ними від мене та всього світу.

Тільки напружені вилиці та щільно стислі губи видавали його неприродне хвилювання.