Розділ 8

Ресторан «Сопрано». 20:00 година вечора.

Перед тим, як опинитися в місці де збирається золота еліта Дніпра, Артур заїхав до Діани приблизно о 19:00, потрібен був запас часу, щоб дістатися до ресторану та нічого не прогавити. Коли вона спустилася та вийшла на вулицю, Артур не втримався, засвистів.

- Ти що на побачення вирядилася?

Червона сукня з глибоким вирізом відкривала повні груди, які були ідеальними. Погляд Артура так і прикипів до оголених частин її тіла, але миттєво засоромившись, він швидко відвів очі в сторону.

- А хіба можна так подумати? – питанням на питання відповіла вона.

- Яскрава сукня якраз те, що потрібно для того щоб залишатися непомітною та не привертати до себе зайвої уваги. Супер Діано, просто супер. Тут мені нічого сказати, - поплескав в долоні він.

- Мені перевдягтися? – невинно запитала вона.

- Поїхали вже, інакше точно спізнимося, - махнув рукою він і відкрив перед нею двері авто. – Я б сказав, що ти зібралася затягти Лазаренка в ліжко, а не просто постежити за ним, зовсім тихо мовив він, але Діана добре розчула і не стримуючи посмішку, сіла до салону.

Червона сукня Діани все ніяк не давала Артурові спокою, так добре вона на ній сиділа. Хлопець від незручностей почав гризти нігті, щоб хоч якось відволіктись і не дивитися на свою подружку.

Біля ресторану серед припаркованих дорогих авто, непомітною чорною хмарою присусідився і автомобіль Артура. Вони не покидали салон, а просто сиділи в середині та чекали на приїзд Лазаренка.

- Ти впевнений, що не переплутав місце? – напружено запитала Діана, пильно стежачи за вулицею.

- Все правильно.

- А час?

- Діано, все правильно. Не панікуй, зараз тільки 19:50. Твій Дамір скоро з’явиться.

- Дамір не мій, - почервонівши мовила вона.

- Свою суконьку ти явно не для мене одягла, - цинічно мовив Артур, після того, як підпалив сигарету.

Діана сердито засопіла, але вирішила змовчати. Артуру не подобалось, що вона звертає увагу на інших чоловіків. Але що вдіяти, якщо вона йому не належить. Нехай мовчки терпить.

- Уяви, мама хоче влаштувати вечірку та запросити багато гостей. Цікаво де вона візьме стільки грошей щоб все організувати? Такі витрати занадто великі для нас.

- Ну, вона ж на щось розраховує.

- Ага, на швидке заміжжя, - кисло мовила вона.

Артур поглянув на Діану піднявши брови.

- До чого тут це?

- На вечірці буде безліч холостяків. Вона хоче знайти собі жениха, а заодно й мені. Ти що, забув? Я говорила, що мама хоче видати мене заміж за багатого.

- Точно, зовсім вилетіло з голови, - Артур стукнув себе долонею по лобі і завмер, коли його погляд впав на один з автомобілів. – Діано, він приїхав.

- Приїхав? – стрімко пожвавішала вона, теж переводячи погляд на дорогу. Щось в останні хвилини Діана сильно відволіклась і перестала стежити за вулицею.

Сріблястий бентлі загальмував напроти дверей ресторану. Передні двері відчинилися і широкоплечий чоловік із каналом зв’язку у вусі, вийшов на вулицю.

- Це він? Це Лазаренко? – напружилася Діана, у всі очі роздивляючись чоловіка.

- Ні, - не менш напружено подав голос Артур. – Це охоронець.

Охоронець пильно оглянув вулицю і відчинив задні двері автомобіля. Відразу з салону вийшов високий, смаглявий брюнет серйозного вигляду.

- А от тепер – це точно він, - повідомив Артур.

 Діана завмерла на місці та відкрила рота, шоковано спостерігаючи за ним.

- О господи. Це ж… Не може бути, - ледь вимовила вона.

- Ти сама хотіла побачити його, - невизначено повів плечами хлопець.

- Не в тому річ. Я вже бачила його. Ми нещодавно зустрілися на даху колишньої шахти.

Артур шоковано перевів на неї погляд. Здається у хлопця зник дар мови.

До ресторану під’їхало ще декілька машин. Незабаром Даміра оточили чоловіки, котрим він усміхнено потискав руки та обіймав. Почалася якась розмова прямо на вулиці. Діана трохи опустила скло, щоб навмисне підслухати хоча б слово, але як на зло, чоловіки розмовляли доволі тихо.

- Прокляття, я нічого не чую, а ти? – вона поглянула на Артура, котрий ще й досі перебував в стані шоку.

Він мовчки негативно крутнув головою, а потім мовив:

- Ти зустрілася з Даміром на шахті?

Діана продовжуючи стежити, відповіла:

- Я і Таміла поперлися туди щоб згадати дитинство. Але там з’явився Лазаренко зі своєю дорогоцінною свитою і все зіпсував. Нам дуже пощастило – нас відпустили цілими та неушкодженими, - повільно вимовляла вона слова. – Це точно він, я впізнала його.

Дамір та інші чоловіки ступили до дверей ресторану. Поряд з Лазаренком йшов чоловік, котрий привернув її увагу через великий шрам на обличчі. Діана лячно наїжачилася, коли чоловік зі шрамом, на якусь мить, повернув обличчя в їхню сторону і здавалося поглянув просто на неї, а потім відвернувся. Вулиця опустіла і Діана невдоволено загарчавши, сердито відкинулась на спинку сидіння.