Розділ 6

Квартира Артура Лісового. 13:10

Високий брюнет з проникливими карими очима, котрі завжди з особливою дбайливістю дивилися на Діану, змушували її щоки палати нестерпним вогнем. Аби вона не підозрювала про його почуття до неї, то можливо палаючих щічок під час їхніх зустрічей і не було б. Незмінними також залишалися його чорні футболки. Без написів, без принтів, чисто чорні. Спортивні штани, котрі шелестіли на всю квартиру, коли він рухався та іноді чорна худі. Чорне волосся, завжди скуйовджене, наче він спеціально занурював в нього пальці та активно розпушував його руками, та трохи заспане обличчя. Саме в такому вигляді він і зустрів її на порозі свого дому.

- Привіт Артуре, - Діана ступила крок у квартиру та заключила його в свої обійми.

- Я тут трохи задрімав. Не думав, що так вийде. Схоже безсонні ночі почали давати про себе знати, - сонливо мовив він, борючись із настирними позіханнями.

- Тобі треба більше відпочивати. О якій годині ти ліг спати?

- Три дні взагалі без сну, - зізнався він.

- Артуре ти що?

- Чого ти від мене хочеш? Твоя справа займає дуже багато часу. І ти з кожним разом квапиш мене все більше і більше.

- Якщо пошук інформації збиває тебе з ритму – просто візьми паузу. Я не хочу бути винною в твоїх безсонних ночах та слабкості.

- Діано, я хочу як найшвидше з цим покінчити. Якщо підведу тебе, то точно перестану спати ночами. Я обіцяв допомогти, і я це зроблю.

- Але ж не ціною свого здоров’я.

- Я не захворів, я лише трохи не виспався. Ми майже 4 роки намагаємося знайти гада, котрий лишив тебе батька, і коли ми наблизились до нього майже впритик... Тепер я точно готовий відступити, - несподівано тихо закінчив він і опустивши голову, засунув руки до кишень чорних спортивок.

- Ніякого відступу. Ти знаєш, що я іду до кінця, - твердо мовила вона і пройшла вглиб квартири. – Твого брата вдома немає?

- Ні, він поїхав у справах за місто, повернеться пізно у вечері.

- Це добре, - Діана плюхнулась на диван і зручно розташувавшись, поклала лікті на спинку. – Ну так що там з іменем? Ти скажеш мені хто він?

Артур енергійно зарухався та впав у крісло напроти.

- Чесно кажучи, я б цього не хотів.

- Краще говори. Не провокуй мене на злість.

- Діано ти уявлення не маєш хто він.

- Артуре у мене з самого ранку день не задався. Я сподівалася, що хоча б ти порадуєш мене новинами.

Артур піднявся, пройшов до шафи і взяв з полиці газету. Коли повернувся назад до крісла, кинув газету на стіл перед Діаною.

- Дамір Лазаренко – король злочинного світу. Король Дніпра. А раніше королем був… - Артур пильно поглянув на Діану.

- …Мій батько, - неслухняними губами закінчила вона і взяла в руки газету де на першій сторінці було фото зі статтею. – «Після того, як Віктора Панова (тепер вже колишнього короля кримінального світу) змістили з посади правління, його місце зайняв новий, більш досвідчений вождь Дамір Лазаренко». Що? Змістили? Мого батька вбили, а не просто змістили. Що за ганьба?!

На фото Дамір Лазаренко потискав руку чоловікові, котрий тоді ще був мером міста. Обоє чоловіків були сфотографовані в профіль, а навкруги їх оточували інші представники влади.

Артур лише потиснув плечами.

- І яким чином ти збираєшся мститися королю мафії? Незважаючи на те, що він приклав до всього руку, а ще напряму причетний до інциденту, тобі ніхто не дасть навіть на сантиметр наблизитися до нього. Не встигнеш і бровою повести, як його люди впораються з тобою за одну мить. Діано, твій батько заважав Даміру прийти до влади. Лазаренко вважав, що устави Віктора застаріли, а області потрібен новий правитель, більш гідний. Тому він і…

- Так, я зрозуміла.

- Діано облиш це все. Живи своїм життям далі. Помста не поверне тобі батька, ти нічого не отримаєш від неї, крім безжалісних мук совісті.

- Це не тобі вирішувати. Дамір Лазаренко лишив мене тата і зруйнував все моє життя. Чотири роки назад він відібрав у нас весь бізнес, лишив тільки будинок та таткові гроші. Чесно кажучи, я думаю, що він над нами зжалівся, тому що в таких випадках добре якщо тобі залишають хоча б дім.  А сьогодні я дізналася, що ми майже банкроти.

- Що? Як це? – Артур шоковано розширив очі. – У вас же була ціла купа грошей.

- Моя мати все пустила на вітер. Тепер шукає собі та нам з сестрою вигідних чоловіків для одруження. Здається у Алексі вже є такий.

Артур напружено видихнув.

- Ну і ну, погані справи Діано. Лариса знає, як потрібно витрачати гроші, - саркастично хмикнув він. - А що робити з Данилом?

- Нічого, я все-рівно збираюся покинути його. Данила цікавлять тільки мої гроші і казино.

- Він тебе не вартий, - тихо вимовив Артур, нахилився вперед і накрив долоню Діани своєю. – Вибач, - швидко мовив і забрав руку.

- Не вибачайся, все добре.

- Ні, справді, вибач. Я не повинен був…