Глава 4. Випадковий наречений

— Ніка? Це справді ти? — спитав він, а я завмерла. Що сказати? Як поводитися, щоб він нічого не зрозумів? Як бути переконливою? В голові тисячі варіантів, котрий обрати?

— Ленц? І Дора... — якомога люб'язно прощебетала, вдаючи, що здивована. — Я чула про заручини. Дозвольте вас привітати. Живіть довго і щасливо, багато діток вам! — останнє додала не просто так. Ленц не любить дітей, просто не терпить. Раніше я вважала, що чоловікові не обов'язково їх любити. Тоді я все йому пробачала і на багато закривала очі. Потім ця думка змінилася...

— Дякую, — стримано всміхнулася Дора, а я з певною досадою помітила, що сьогодні вона надзвичайно гарна. І дизайнерська сукня, і ця зачіска їй неймовірно личили. Серце знову стиснулося.

Ленц не відповів. Був зайнятим, бо надто уважно вивчав мене, ніби сподіваючись узріти на дні очей те, що я не мала права йому показати — свої істинні почуття.

— Кохана, не познайомиш мене зі своїми знайомими? — втрутився Антон, а я відчула на своєму животі теплу долоню. Притулилася спиною до грудей чоловіка, ніби несвідомо шукаючи в ньому захисту.

— Звісно, рідний. Це Ленц Гербер і його наречена Дора Шейдер, — відрекомендувала абсолютно байдужим тоном, мовляв: «дивися, коханий, це дві калюжі». — Антон Леонов, мій наречений.

— Наречений, — відлунням повторив Ленц. — Це ж треба. Вітаю.

— Дякую, — кивнула йому, конвульсивно сильніше стискаючи кисть свого кавалера.

Чоловіки нещиро потиснули руки один одного, при тому з викликом дивлячись в очі. Мені стало якось недобре.

— А чому немає обручки, якщо наречений? — Дора, як завжди, була надзвичайно кмітливою, а я не могла продумати такої дрібниці... Прокляття!

— Обручка на реставрації, її роблять меншою, я трохи не вгадав з розміром, — миттєво знайшов відповідь Антон, легко поцілувавши мене у скроню і прошепотівши на вушко: — Потанцюємо?

Не чекаючи згоди, легко взяв за руку і повів у центр колу, де музика манила розслабитися і піддатися пориву.

Танго... Я не могла не впізнати. Звідки серед клубних міксів взявся саме цей танець не могла уявити, але танго — моя велика любов. Я звикла не довіряти людям і, лише танцюючи, відкривала себе справжню, дозволяла собі бути сміливою і спокусливою, гордою і ніжною, владною і покірною. Королевою танц-колу.

І зараз поруч зі мною був король.

Спершу рухи повільні, дотики обережні, кроки вивірені й плавні. Обходжу партнера по колу, дивлячись лише на нього. Наші долоні з'єднуються, але одразу ж знову виростає відстань. Ніби гра. Нестерпно довга. Виснажлива для нетерплячих. І о, яке щастя, що він теж вміє грати.

Потім все відбувається швидко, запально, пристрасно. І я вже не знаю, де він, а де я. Ми ніби стали одним цілим під цю шалену мелодію з ритмічністю, що поволі наростала. Ноги не плутаються, і ніхто не наступає на чиєсь взуття. І я чітко відчуваю владу над собою в цьому дикому танці пристрасті, і мені це подобається. Бо я — всього лише жінка, метелик, що летить на полум'я. Так і має бути. Погляди красномовні, спершу зосереджені на рухах і відчуттях, а потім — розслаблено веселі. Нам вже байдуже на основні фігури, цей танець ми танцюємо так, як відчуваємо його.

Сильні руки відпускають мене, враз стаю вільною. Кручуся, так легко, ніби лечу в повітрі. Доти, доки знову не опиняюся притягнена у владу його дивовижної харизми. Чітко бачу його очі, темні, наче в них живе безодня, але такі звабливі. Та ніщо не є спокусливішим від цього танцю! Він не змагання, не конкурс, він — і є мій приз. Коли душа теж танцює, і мені чхати на те, як уважно за нами спостерігають. Хай дивляться. Врешті я звикла до публіки, а Антона це теж мало хвилює.

Русяве волосся розсипається по плечах, забувши, що воно має бути в зачісці. І мені це подобається. То ж коли лунає останній акорд, я видихаю. І одразу знову затримую повітря. Наші дихання змішуються, наші очі впритул, на моїй талії гаряча сильна долоня, а я стою лиш на одній нозі, коли іншу міцно тримає чоловік поруч зі своєю талією. Це звична фігура, так я закінчувала танго десятки разів до сьогодні і знаю, що танцюватиму його ще стільки в майбутньому. Але вперше за весь час моє серце тремтіло... від особливої єдності з партнером. Цей танець — дещо настільки особливе... Настільки магнетичне, таємниче, інтимне, особисте, що я воліла б стерти його з пам'яті всіх, хто чотири хвилини спостерігав за нами. Просто для того, щоб він залишився лише нашим. Лише між нами двома.

А в голові виникло лише одне питання:

— Ти вмієш танцювати? Чому ти вмієш танцювати танго?

— Як моя наречена, ти ж все про мене знаєш. Не питай дурного, на нас дивляться, — весело (його однозначно потішила моя реакція) промовив чоловік і, відпустивши мою ногу, міцно взяв за руку. — Хочеш ще потанцювати чи посидимо?

— Потанцюємо, — настрій остаточно повернувся, і в мене виник абсолютно чіткий план танцювати з моїм без перебільшення прекрасним партнером до самого ранку, що я в принципі і виконала. Ленц на очі більше не потрапляв, а якщо вірити словам Саманти, вони з Дорою рано покинули захід.

Ми сиділи в «Ауді» Леонова навпроти мого дому, але я вперто не покидала її, як за весь час, що ми поверталися, ні на мить не затихла, допитуючись юнака, звідки такі танцювальні здібності.

— Ну, ти й зациклилася, — засміявся він, пильно за мною спостерігаючи. — Насправді, нічого дивного чи дуже цікавого. Коли був дитиною, ходив на всеможливі гуртки. Загалом я любив займатися музикою, грав на гітарі. Танці були додатковою розвагою. Хіп-хоп, брейк-данс... Танго туди не входило. Але якось партнер дівчинки, що мені подобалася, захворів напередодні важливого конкурсу. Вона попросила прорепетирувати з нею, довелося вивчити фігури. Але участь у конкурсі брав уже той хлопець, а не я. Як виявляється, я все ще пам'ятаю. Але в цьому й твоя заслуга, ти найкраща партнерка з усіх, з ким я мав честь танцювати.

— Ти теж найкращий з моїх партнерів, — зовсім щиро промовила я, мимоволі повертаючись думками до безмежно короткої ночі, сповненої всеможливих танців від повільних, коли я майже засинала, повиснувши на Антонові, до ритмічних, під час яких моя зачіска остаточно втратила себе, а я ледь не втратила голову. Гадаю, ні в кого не виникло сумнівів, що ми пара.