Глава 5

Ольга

Виклик завершено.

-"Ось, я його привітала, а що йому подарувати? А може йому взагалі нічого не дарувати?! Хм... -вимикаю комп'ютер,-  може картину? В мене є одна, яка мені не подобається. Вовки... Він сам похож на вовка, на ватажка зграї."

Піднімаюсь, йду на кухню за плівкою, щоб обмотати картину. Бачу коробку, беру її теж і скотч. 

-"Обматаю, так обматаю!".

Вже в своїй кімнаті. 

Картину кладу в коробку, приміряю, підходить, дістаю. Картину обмотою плівкою. Потім кладу в коробку, закриваю, замотою скотчем. Ще раз плівкою, щоб жизнь шоколадом, не здавалась.

-"Ну все, залишилось тільки пакувальний папір для краси і все"

Включаю телефон. Заходжу в Гугл, пишу "Пакувальний папір". Заказую, завтра прибуде.

Відкладую свій гаджет і лягаю спати.

Ранок. Восьма

Сіджу за столом, п'ю чай. 

-Добрий ранок, як спалось?-питає мама.

-Добрий. Добре.

Йде на кухню, варити собі каву. Батько вже давно прокинувся і пішов на роботу.

-Оль, а де коробка?

-Я її взяла. Подарок робила.

-Кому? І навіщо?

-Ітану Даміровичу, в нього сьогодні день народження. Подарую картину.

-Хто це!?- мама на мене дивиться злісно,- Хто це за яйценосець?

-Ех... Вихователь новий. Тільки не давно прийшов.

-А чому я про нього не знаю?!- вона ще щось хоче сказати, але її перебиває дзвінок на телефоні.

-Ало?

-Добрий день, Иро Василівна. До нас не давно прийшов вихователь новий. І у нього сьогодні день народження, Ви можете йому зробити подарунок?

-Добрий, до побачення.

-Гарно дня.

-Тільки що дзвонила, Олена Федорівна, говорила про нового вихователя, і чи зможеш йому подарунок приготувати.

-Я зробила, майже запакувала...

Неділя 

Вдома. В своїй кімнаті 

Обернула я подарунок. Начебто все зробила.

-"Завтра зміна султана. Не треба буде його чекати."

Понеділок. Четверта ранку

Добиратись до школи дуже довго, тому і так рано.

Поснідала, поцьмкала батьків в щоку, пішла на автобус. 

Вже стою на автостоянці, майже, біля школи. Стою, тому що треба мамі написати, щоб не хвилювалась.

"Мамо, зі мною все гаразд, майже, в школі".

Відправивши, заховала телефон в рюкзак і пішла в школу. 

Побачила Дашу і Сашу, разом йшли. Я к ним підбіжала і обняла їх.

-Привіт!

-Привіт, Олю,-обидві сказали.

-Ящо там, в особистому житті?

-Все кепсько, завтра , відлітаю в Канаду...-говорить Саша.

-На навчання?

-Так, і там буду жити потім. 

-Не хвилюйся, все буде добре!

-А в тебе, Дашо?

-У мене все по-старому. Школа, дім, школа, дім. І так по колу, а в тебе що?

-Так як звичайно. Теж саме Школа, дім... Досить пускати соплі! Пішли купимо каву!

В школі 

-До зустрічі, дівчата!-махаю їм.

-Дозустрічі!

Йду в клас.

Відкриваю, заходжу нікого не має... Чую, що хтось чихнув, підкрадуюсь і різко відкриваю двері.

-Ага!

-Ааа...-пчих,- навіщо так лякати?!

-"Пардон. Знову налякала Ітана. Хе, 1:1. Треба йому віддати подарунок."

-З пройдешнім днем народженням! Це Вам.

Ітан 

Нікого не має. Заходжу в припараторську, попити води і чую, що хтось заходе. Чихаю, випадково. 

-"О, рюкзак, лежить на полу, треба його підняти". 

-Ага!

-Ааа...- знову чихаю. В мене чуть серце не зупинилось. Повертаю голову, бачу Ольгу,- Навіщо так лякати?!

-"Точно Гітлер в юбці, не вистачає тільки вусів".

-"Точно, мене захотіла прикінчити!"

-З пройдешнім днем народження! Це Вам.

Дає подарунок. 

Через 5 хвилин, приходят інші і ми всі йдемо в їдальню.

В класі 

-Допобачення!

-Допобачення!-Виходжу із класу.

-"Подарувала мені подарунок, тільки Ольга, ну і фіг з ним". 

В дома 

Наважуюсь відкрити подарунок від Ольги.

-"Думаю, там немає клоуна, який випригне із коробки"

Розрізаю пакувальний папір. Коробка обмотана плівкою.

-"Може для надійності?"

Через пів години

-"Потратив на цю плівку, пів години, пів години!"

Відкриваю коробку, знову плівка...

-"Ну все, я тебе приб'ю!-через пів години,- Я це зміг! Я розмотав, картину. Дуже гарна... Але! За те, що вона обмотала, майже, все плівкою і я витратив більше години, щоб її розмотати, я Ольгу за це приб'ю!"

Ольга

-"Щось п'ята точка засвербіла ... Точно жопочуй спрацював, щось не ладне буде...".