Глава 3

Ітан.

За що мені, цей клас дістався, а? Що я вже зробив такого? 

33 хвилин тому:

Дивлюся на часи сьома вечора.

-Діти, збираємось, ідемо на вечерю.

Після вечері.

-Ольга, хто черговий?-відповіді немає, тільки чую, що хтось бурмоче. Підхожу, а ось воно що,-Ольга!

-Ааааа...Я тут!- повертається до мене, мабуть, налякав.

-Ти мене чула?

-Ні. Доречі, я забула, як Вас звати.

-"Налякав до такого стану, що забула, як мене звати."

-Ітан Дамірович. Я в тебе запитував, хто черговий в класі?

-Ем... Мабуть, Руслан і Гліб.

-Дякую.-дальше сенсу говорити з нею немає, треба спочатку тих знайти.

-Я пішла!-говорить вона, коли я, майже, вийшов з класу. Кивнув та пішов шукати.

Найшов їх у вуличному туалеті, де вони курили і сварились. 

-Що Ви тут робите?- спаливши їх на гарячому.

-Ем, нічого.

-Зрозуміло, якщо Ви нічого не робите, Руслан і Гліб, тоді пішли прибирати клас.

-Я не хочу, попросіть краще другого. Наприклад... Ольгу, вона все зробить, вона ж дурочка. Все зробить, як покірна собачка,-сміються.

-Я попрошу в неї, але ти, Руслан, уйдеш із цієї школи.

-Еее... Ви серйозно? Я не можу, мене батько вб'є! Я комусь заважаю?!

-Так, заважаєш. Заважаєш дихати повітрям.

-Що?!

-Або йдеш прибирати клас, або назавжди уйдеш із цієї школи. Зрозуміло?

-Зрозуміло!

Через 10 хвилин.

-Я все!- сказали разом.

-Ще ні, там, не доробив. 

Через 20 хвилин

Прийшов в дівчачу палату, щоб переконатися, що Ольга все зробила. А потім вона віддає мені свій телефон, сказала, щоб віддав няньці. Далі лягла спати.

Я ж сів на сусіднє ліжко простежити, щоб точно заснула. Перед тим як, залишитись ночувати на одну ніч в школі, звістно запитав у директора і вона була не проти. Так вот, сиджу, друга година ночі, але спати зовсім не хочеться.

Бачу на мене дивиться Ольга, встає, підходить близько. Думаю, що вона лунатик, ну нехай і ходить, мені то що? Дивлюсь, підняла руку і дала ляпанця.

Запряталась під ковдрою і лежить там. А мені то боляче!

-Ти зовсім очманіла? Навіщо мене вдарила?

-Пішл...- я не почув, що вона там бурмоче.

Підійшов, різко смикнув ковдру і повис над нею. 

Не встигаю навіть, щось сказати, як вона, б'є мене по обличчю.

-"Та що тут коїться?!".

Боляче, хай їй трісця! На ранок, сто відсотків буде синець під оком.

-Навіщо ти мене вдарила?- побачив, що вона тримає кулачки біля грудей і прижата. Знов налякав.Тьфу ти!

-Пішла геть, примара. Йди краще до Ітана Даміровича.

-Ольга, я не примара, я– Ітан Дамірович.

-Всі примари, кажуть так!

-Ольга, відкрий очі!

Бачу, як з не довірою відкриває очі.

-Вибачте, я подумала, що Ви примара і вдарила.

-Щоб більше такого не було. Я тебе пробачаю. Спи, казкарка.-піднімаюсь, йду за ковдрою, яку відкинув. Взяв її, а потім вкрив Ольгу.

-Вам, ще пощастило, що я молитви не знаю, а то би вигнала би Вас.- це точно, якщо лящем не промахнулася і кулаком, то до молитви не дожив.

-Спи!

Більше тут не хочу залишатись, тому що другого ляпанця, не витримаю. Не залізний. Сказав всім:"Допобачення",  вихожу зі школи. Майже літо, тому і тепло. 

Сідаю в машину, їду додому. 

В дома вже в сон хилило, тому знявши обувь, йду в спальню спати.

На ранок. П'ята ранку

Щека болить, під оком болить, там де Ольга дала ляпанця і не тільки. Підхожу до дзеркала, бачу сінець. Один на щоці, другий під оком, на другій стороні. От як так можно було? Хай, зараз мазью намажу і пійду. 

На телефон приходить повідомлення:

"Ми його знайшли, бос, що робити?"

Пишу:"Стежте за ним, не випускайте з полю зору."

"Добре, бос".

Так, я йшов, взагалі за мазью. Де вона там?

Через годину

Йду будити спочатку хлопців.

-Підйом! - включаю світло.-Пора вставати та йти на сніданок.

-Чому так рано?

-Я не хочу.

-Хочу спаиь!- починають обурюватися, але встають.

-Ітан Дамірович, що це з Вами?- питає Влад.

Пропускаю питання.

-Я Вас вже розбудив, щоб Ви були внизу через 15 хвилин.-і вийшов зі спальні, йду до Ольги, думаю що вже встала.

В дівчачій палаті

Стукаю в двері.

-Можна увійти?

-Так, можно.

Бачу, ліжко у Ольги застелено. Значить, вже проскинулась і щось робить.

-Добрий день,-чую позаду себе голос Ольги.

-Добрий, ти все?

-Ні, мені тільки передягнутись. Можете, будь ласка вийти?

Виходжу. Йду на перший поверх чекати їх.

Першими приходять  хлопці, а потім Ольга. Дочекавшись всіх, йдемо снідати.

Після сніданку

-Що ж ,допобачення ,діти, чекайте тихо вчителя.

-Допобачення,-всі сказали.

Вдома

Приходить повідомлення:

"Бос, ми знайшли компромат на Царя"

"Віддаш мені при зустрічі".

Дістаю віскі і коньяк. Захоплюю стакани для спиртного, і направляюся до дивана. 

Ставлю спирте на кововий столик, наливаю в стакан і залпом випиваю. Коньяк охоплює всю ротову порожнину, йде далі, і, як пальне пропалює горлянку. Ось тоді я насправді кайфую. Але мені довго цього зробити не дають, тому що дзвонять.

–Алло?- відповідаю роздратовано.

–Деніел, дуй до нас вип'ємо!

–Ви пили?

–Поки що ні, тебе чекаємо!

–Приїжджайте до мене, тому що я вже випив.

-Коли ти...–не встигає догорити, тому що скидаю виклик. 

–Ахаха, хто тебе так розмалював, друже?

–Моя учениця...- згадую Ольгу, цю Гітлера в юбці. Всю енергію аисмоктала, ще й дала по обличчю...