Він знову тут.. (2)

Безсонний рік з безкінченними комарами, був перший погани дзвінок на який я не звернула увагу.. і в одну ніч я як завжди лягала спати і в перший раз випила заспокійливе перед сном з надією що воно допоможе, но стало тільки хуже..

Приснилось мені темна кімната на стелі висіли петлі, на підлозі валялися ножі та все в крові, і посеред цієї кімнати стою я, передімною з’являється чорна висока тінь з червоними очима, яка мене кличе зі словами "ходи сюди, тиж так давно цього хотіла.." я не йду і мовчу, і тут ця тінь каже "якщо ти не хочеш йти, не йди. Но знай тоді я тебе завжди буду переслідвати.." і після цих слів я прокинулась.. в той момент я не розуміла хто це, що це за тінь, думала це якийсь очеридний бред, но нажаль ні..

Ніч друга заспокійливе я не стала пити другий раз. Так вот снилась мені та сама кімната все те саме тільки ця тінь мене старається задушити, і я їй прокричала типу "що ти робиш зімною?! Відбусти мене!! Негайно!!" Вона мені відповіла "ну як що? Ти ж сама мене просила тобі допогти.. ось я і допомогаю тобі.. но ти така, даже не пам'ятаєш мене.." і тут я прокидаюсь, і на цей раз я зрозуміла що це іменно той самий Алебард, тільки очі в нього були червоні, це найбільше насторожувало..

Цілий день я здавалася питанням "чи це точно він? Можливо мені здалося? Та ні.. ця фраза "ти ж мене сама просила тобі якось допомогти " спокою не дає.." це все я вирішила розповісти мамі, но вона лиш сказала що "таке буває, воно пройде.." і я прийшла до висновку що потрібно просто чекати, і все, зара нічого не поробиш з цим.. 

На третю ніч мені приснилось то що він мені сонну артерію перерізав,  і я від себе привида дивилась на себе з боку, уххх жуть яка, аж в споминати стрьомно.. і так цілий тиждень мені снились подібні кошмари зв'язані з Алебардом..