Глава 1

Павлина швидко зайшла до театру й озирнулася, перевіряючи, чи ніхто не простежив за нею. У залі вже чекали колеги та керівник трупи.

— Знову вислизнула з дому непомітно? — запитала одна з акторок.

Її темне волосся було зібране у високий хвіст. Павлина ж носила довге волосся пшеничного кольору, яке особливо підкреслювало блакить її очей.

Вона лише глянула на колегу, але нічого не відповіла.

— Якщо всі прийшли, почнімо репетицію, — сказав керівник трупи Святослав.

Актори зайняли свої місця. Павлина виконувала головну роль — дівчини на ім’я Мар’яна, яка виявила в себе рідкісний і небезпечний дар та всіма силами намагалася його приховати.

Репетиція була в самому розпалі. За сценарієм Мар’яна мала виплутатися з розмови з братом, який ледь її не викрив. Павлина саме вимовляла свою репліку, коли двері театральної зали різко розчинилися.

На порозі стояв Микита — її наречений.

— Я ж велів тобі відмовитися від цієї ролі! — вигукнув він. — Пані Олена та пан Дмитро теж підтримують мою заборону!

У залі запала тиша. Актори завмерли, переводячи погляди з Микити на Павлину.

— Ти не можеш мені нічого забороняти, — відповіла вона.

— Хто впустив сюди стороннього?! — обурився Святослав.

Микита навіть не подивився на нього.

— Я її майбутній чоловік!

— Якщо продовжиш мною командувати, можеш ним і не стати!

Микита втупився в Павлину так, наче вона щойно заявила, що в нього виріс хвіст. Здавалося, він навіть не припускав, що вона здатна йому заперечити — ще й при сторонніх.

— Батьки тобі цього не дозволять, — нарешті тихо промовив він. — Тому добре подумай, перш ніж говорити такі речі.

— Вирішувати, за кого мені виходити заміж, буду я. Не вони.

До зали забігли охоронці. Один із них узяв Микиту за руку, проте той спробував вирватися.

— Я ще поговорю з тобою вдома!

— Виведіть його, — твердо наказав Святослав.

Охоронці випровадили Микиту, і двері за ним зачинилися. Лише тоді Павлина помітила, як сильно тремтять її пальці.

— Павлино, після репетиції ми поговоримо, — сказав Святослав. — А зараз продовжуємо. І коли виходитимете, попросіть охоронців зайти до мене.

Дівчину охопила тривога. Вона не знала, чи Святослав збирався дорікнути їй за скандал, чи хотів з’ясувати, як Микита зміг пройти до зали. Проте зараз мусила знову стати Мар’яною — дівчиною, яка приховувала небезпечну таємницю й удавала, ніби нічого не сталося.

Павлина повернулася на сцену.

— Починаємо з останньої репліки Мар’яни, — наказав Святослав.

Вона вдихнула, підняла голову й продовжила грати.