Глава 23

Під час їхнього весілля на острові Балі батьки Флінта придбали двоповерховий будинок неподалік від родинного маєтку Картрайтів. За давньою традицією маєток міг перейти лише до старшого сина — Ітана. Навіть якби Оскар і Маккенна щиро бажали подарувати його Флінту, вони не могли б порушити звичаї.

Проте подружжя подбало, щоб новий дім був максимально зручним для майбутньої родини. До того ж у місті залишалася простора квартира Флінта — колишнє холостяцьке помешкання, яке їхні друзі разом із батьками таємно перетворили на затишне гніздечко для молодят. Звісно, без відома самих молодят.

Коли Флінт і його дружина повернулися з весільної подорожі, вони не впізнали власну квартиру. Замість холодних чорних, синіх і сірих відтінків стіни тепер були пофарбовані в теплі кольори, а кухня й вітальня втратили колишню стриману строгість. Простір став живим, теплим, домашнім. Та попри всі оновлення, трикімнатна квартира все одно не була найкращим місцем для виховання дитини, яка мала з’явитися на світ менш ніж за дев’ять місяців.

Флінт поставив валізи біля входу й одразу рушив шукати своїх кішок. Він знайшов їх на кухні — обидві зручно згорнулися клубочками просто на стільниці.

— Ой ви, пустунки, — м’яко докорив чоловік, усміхаючись.

— З ким це ти розмовляєш? — поцікавилася Бланш, зазираючи на кухню. — Ой, які ж ви гарненькі! — вигукнула вона й одразу кинулася до тварин.

Дівчина провела долонею по гладенькій шерсті — кішки навіть не ворухнулися, приймаючи її ласку. І це було дивом: раніше вони шипіли на кожну з жінок, які бодай раз переступали поріг квартири Флінта.

Флінт усміхнувся, спостерігаючи за ними. Відчувають, пустунки… знають, що ця жінка — частина мене.

— Дай-но я вгадаю, хто є хто, — раптом запропонувала Бланш. Вона схилилася до чорних кішечок, уважно придивилася й помітила: у однієї — маленька біла плямка на правій лапці, а в другої — руденька плямка за лівим вушком.

— Це Дарлінґ, — сказала вона, вказавши на плямку за вухом, — а це Медоу, — додала, торкнувшись лапки другої.

— Схоже, проблем із нашим спільним життям не буде, — задоволено мовив Флінт, нахилившись до дружини. — Але, люба, ти помилилася, — прошепотів він із лукавою усмішкою.

❧

Спільне життя виявилося зовсім не таким легким, як уявляли собі Флінт і Бланш. Молоде подружжя вирішило поки пожити у квартирі — у новому будинку тривав ремонт, а Оскар із Маккенною вже запросили їх зустріти Різдво у родинному колі.

Перші непорозуміння з’явилися вже за кілька місяців після весілля. Флінт планував, що після медового місяця повернеться до роботи й продовжить розвивати компанію. Дружина знала про його наміри, проте він аж ніяк не очікував, що Бланш попросить дозволу… працювати.

— Категорично проти! — обурився чоловік. — Як ти можеш працювати в такому стані? Ти вагітна, тобі потрібен спокій і відпочинок!

— Але я хочу працювати! — жінка ледве стримувала роздратування, намагаючись не підвищувати голос. Останнім часом він приходив додому виснаженим, швидко вечеряв і лягав спати. Бланш розуміла: він зайнятий розширенням і реорганізацією корпорації. Але ж хіба це виправдання, щоб забувати про власну дружину? — Ти допізна сидиш у офісі, а мені вдома нудно. Медоу і Дарлінґ мене вже не розважають, а всі подруги зайняті роботою. Я хочу повернутися до Центру, хочу знову допомагати людям.

— До тебе ж приходять хворі! А якщо підчепиш застуду? Вагітність знижує імунітет — ти зараз беззахисна, будь-яка хвороба може нашкодити нашій дитині!

— Якщо ти не знав, я зобов’язана носити маску, — буркнула Бланш. — І якщо весь час сидітиму вдома, можу втратити ліцензію. Розумієш? Я повинна продовжити практику, а відпустку візьму, коли народжу.

— І як ти це уявляєш? — іронічно кинув Флінт. — Народиш, трохи відпочинеш — і знову на роботу? А хто виховуватиме нашу дитину? Моя мати?

— А ти, виходить, думав, що я замкнуся в чотирьох стінах і повністю розчинюся в побуті, поки ти будуватимеш імперію? — прищурилась Бланш.

— Я не думав такого! — вигукнув Флінт. — Як ти могла це припустити! Я теж хочу брати участь у вихованні нашого малюка!

— Тоді щось вигадаємо, коли він народиться, — відповіла дівчина, схрестивши руки на грудях. — У крайньому разі, ти можеш передати частину обов’язків своєму заступнику. Дай йому більше повноважень, адже ти довіряєш йому. А не бери все на себе. — Вона опустила голос. — Може, тоді ти знову почнеш помічати мене.

Флінт завмер, почувши останні слова. Підійшов до дружини й обережно обійняв її за плечі.

— Пробач, кохана, — прошепотів він їй на вухо, — пробач, що останнім часом поводжуся, як бездушний егоїст. Робота забирає багато часу і сил. Може, мені й не до душі те, чим я займаюся, але це мій обов’язок. Я мушу заробляти на майбутнє наших дітей.

Він поклав долоні на її живіт і лагідно провів ними по ще пласкій поверхні.

Слова чоловіка розтопили серце Бланш — вона не втрималася й заплакала.

— Кому ти брешеш, — усміхнулася крізь сльози. — Я ж бачу, що тобі подобається твоя робота. Якби ні, ти не вкладав би стільки сил у вдосконалення корпорації. І я люблю свою справу — попри ризики. І не відступлю. — Вона відчепила його руки зі свого живота й рушила до спальні. — У будь-якому разі, якби я тебе не поважала й не любила, то вже давно пішла б на роботу без дозволу. Але раз ти так ставишся до цього, то я саме так і зроблю.