Глава 14

Флінт нервово міряв кроками алею, раз у раз поглядаючи на годинник.

 — Ну і де він? — буркнув чоловік уголос.

Він вже близько пів години чекав у парку на брата Ітана. Вони домовилися зустрітися й обговорити, а можливо вже й остаточно вирішити плани щодо весілля.

Флінта тішило, що стосунки зі старшим братом стали теплішими, та їхнє негласне суперництво все одно дедалі сильніше тиснуло йому на нерви. Картрайта не полишала нав’язлива думка, що Ітан тільки й чекає слушної миті, аби вирвати в нього Бланш.

— Цього ніколи не станеться, — упевнено кинув чоловік. На нього вже почали озиратися перехожі, та Флінт не звертав жодної уваги.

Чекати далі він не міг, а Ітан усе ще не відповідав на дзвінки. Молодший Картрайт вирішив піти до офісу брата: робота була єдиним, що могло порушити домовленість. Взагалі, після того як Флінт попросив матір виселити Ітана з дому, той поводився якщо й не бездоганно, то принаймні як справжній джентльмен. Він не докучав Бланш, але все одно проводив із нею надто багато часу.

— Бланш… — тільки-но він згадав її ім’я, як серце тривожно стиснулося. У безсонні ночі Флінт часто повертався думками до їхньої з нею угоди. Він і не помітив, коли встиг прив’язатися до думки, що вона поряд з ним. Можливо, ще з коледжу… Але тепер він знав напевно: ніколи не відпустить Бланш. Більше того, він зробить їхнє весілля справжнім. І він подбає, щоб справжньою була навіть їхня перша шлюбна ніч.

Занурений у власні думки, Флінт ішов алеєю й майже не відчув, як хтось зачепив його плечем.

— Чоловіче, будьте уважні, — роздратовано кинув жіночий голос.

— Перепрошую, — відреагував він автоматично, та все ж озирнувся на незнайомку. І завмер від подиву:

— Камала Блумфілд? Це ти?

Жінка примружилася, підняла голову, бо була значно нижча на зріст, і пильно вдивилася йому в обличчя. Мить — і впізнання відобразилося в її очах, а губи вигнулися у привітній, трохи поблажливій усмішці.

— Флінт, — майже промуркотіла вона, — як приємно тебе бачити.

Картрайт лише криво посміхнувся: він добре знав усі її уловки. Та все ж йому справді було приємно знову зустріти її.

— Які справи привели тебе в це місто?

— Приїхала з сином у відпустку, — прямо відповіла Камала.

Камала вміла брехати як ніхто. Проте Флінт знав її ще з лондонських часів і навчився розпізнавати фальш. Особливо він був певен: у справах дитини вона ніколи не збреше.

— Каспер теж із тобою? — поцікавився він, окинувши поглядом алею.

— Так, — посміхнулася Камала, — зараз він під наглядом Сайласа.

Вона мала на увазі Сайласа Альтмана, який був найближчим помічником його наставника Олівера Дрейка.

Губи Флінта стиснулися в тонку лінію:

— Отже, Олівер теж тут?

— Ні, він дозволив нам із Сайласом узяти відпустку на кілька тижнів, — пояснила вона. — Сайлас захотів відвідати вітчима й запропонував нам невеличку екскурсію рідним містом.

— Флінт! — здалеку пролунав голос Ітана. Він швидко наближався, знімаючи з плечей піджак.

— Це твій брат? — з явним інтересом підняла брову Камала. Коли Флінт кивнув, її губи розтягнулися в грайливій усмішці. — Красень. Ви навіть трохи схожі.

— Так, я знаю, — крізь зуби відповів Флінт.

Зупинившись поруч, Ітан перевів подих. Від поспіху й спеки волосся вибилося з хвоста, тож він розв’язав резинку, струснув пасма й швидко зібрав їх знову. Камала дивилася з явним захопленням: їй завжди подобалися чоловіки з довгим волоссям.

— То, може, представиш нас? — підняв брову Ітан, звертаючись до брата.

— Звичайно, — отямився Флінт. Йому навіть стало дивно: як часто він помічав такий самий погляд у Бланш, коли вона спостерігала за його ранковим голінням чи укладанням волосся у готельному номері.

— Ітан, моя знайома з компанії Олівера — Камала Блумфілд. Камала, мій старший брат — Ітан Картрайт.

Чоловік з цікавістю подивився на жінку, адже молодший брат майже нічого не розповідав йому про своє життя у Лондоні.

— Перепрошую, панове, — мелодійно озвалася Камала, — але я ще не встигла пообідати. Хоча залюбки прийняла б запрошення на вечерю з такими привабливими чоловіками.

— Натяк зрозумів, — усміхнувся Флінт. — Не хочеш скласти нам компанію? У нас удома. Але в компанії моїх батьків та нареченої. А перед вечерею можна зіграти партію в теніс.

— Але, Флінт, — хотів було втрутитися Ітан. Вони ж домовлялися разом піти в агентство й підібрати оптимальний варіант для весільної подорожі. — Так, визнаю, мене затримали справи, але ж ми домовлялися!

— Не хвилюйся, — безтурботно відмахнувся брат. Насправді він хотів познайомити Бланш із єдиною людиною, що колись проявила до нього бодай крихту розуміння в корпорації Олівера. І водночас йому двже кортіло перевірити реакцію нареченої на уявну суперницю. — Я зателефоную Монті, і він перенесе зустріч.

— Не варто скидати всі справи на помічника, — не втримався Ітан, аби не повчити брата.