Глава 6

Магда

— Він за нею пригляне. Він! — сама до себе бурмотіла Магда, швидко крокуючи вулицею. Навіть про спеку, яку не надто полюбляла, на якийсь час забула. Яка спека, коли тут таке! — Тільки цього мені й не вистачало. «Вродлива, розумна дівчинка». Ніби я не знаю! Тут ключове слово — дівчинка, а ти, Якове, для неї вже застарий. Та і як можна?!

Так, у цій ситуації було б логічно сказати йому, що ця вродлива, розумна дівчинка — його донька. Тільки не могла Магда розповісти про це жодній зі сторін. Поліна впевнена, що її батько загинув десь в Африці, коли поспішав на власне весілля, а Яків взагалі одружений! Навіщо йому ті знання? Щоб порадів? А якщо станеться навпаки, проте назад вже нічого не відкрутиш? Поліна давно виросла, нехай і без батька. Зрештою, Яків не заслужив на те, щоб про таке знати. Не треба було спати одночасно з двома.

«Твій чоловік — теж лікар?»

Виходить, що Якову ще не донесли, що чоловіка у Магди ніколи не було. Зрештою, абсолютно точно про це ніхто не знав, бо Магда ні з ким такими подробицями не поділилася. А щодо того, що у її паспорті відповідний запис відсутній, то вона цілком могла жити в цивільному шлюбі там, де навчалася. Щоправда, двадцять років тому незареєстровані стосунки було не в моді, та все ж при потребі й таке пояснення згодиться.

Але тепер тут Яків, і він точно знає, що під час навчання в університеті Магда ні з ким не спала. Крім нього. Рано чи пізно Яків зацікавиться, від кого вона народила, і тоді їй доведеться або розповісти правду, або ж вигадати щось вірогідне. Щоправда, що теж цілком можливо, йому до цього буде байдуже. Адже він вже має сім’ю.

Та все ж їй варто підготуватися заздалегідь, щоб не розгубитися, як сьогодні — на самому початку розмови. Як же це все невчасно!

Давненько Магда не була в такому безвихідному становищі, і це її страшенно сердило та водночас пригнічувало. Тож до поштового відділення вона увійшла в доволі сумбурному стані.

Старенький кондиціонер, який натужно гудів у кутку, так сильно охолодив скромне стареньке приміщення, що Магда аж затремтіла.

— Влітку різниця температур на вулиці та в приміщенні повинна бути не більше як десять градусів Цельсія. А у вас тут… — голосно та роздратовано почала Магда, але замовкла, коли з підсобного приміщення вийшла Ніна, колишня дружина Гаврила.

Це було неочікувано, бо працівники цього невеличкого поштового відділення працювали через день. Магда спеціально підгадала час, щоб сьогодні на зміні була не Ніна, але навіть в цьому їй не пощастило.

— Це ти у своїй лікарні керуй — більше як десять чи менше як десять, Цельсія чи Фаренгейта, — саркастично пробурмотіла Ніна, влаштувалася на робочому стільці й при цьому примудрилася виглядати зверхньо. — А тут головна я. — Ніна підійняла на Магду очі, і погляд цей був недобрий. — Ой, я й забула! Тепер у твоєму відділенні керує нова людина, тож і там не вийде морочити людям голову.

— Я нікому нічого не морочу, — рішуче відреагувала Магда.

Попри те, що зі своїм колишнім чоловіком Ніна не жила вже довгий час, а Магда зустрічалась з ним не так вже й давно, гарними, або хоча б байдужими їхні жіночі стосунки назвати було складно. Ніна постійно провокувала Магду на сварку, і тій доводилося прикладати чимало зусиль, щоб її уникнути. Адже характери в обох були далеко не благі.