5-а

Це була навіть не зустріч в прямому сенсі, бо Яків її не помітив. Він тримав у руках якісь папери та щось обговорював з доцентом кафедри, але при цьому зовсім не виглядав на когось нижчого рангом. Тож Магду вразила не ось ця його безсумнівна врода, а впевненість у рухах, розмові, поведінці, вмінні триматися на рівних з будь-ким.

Коли до неї повернулась здатність мислити адекватно, і вона усвідомила, що виглядає доволі дивно, Магда нарешті примусила себе рухатися і пішла слідом за групою до навчального кабінету, але на порозі все ж не витримала та озирнулася, щоб ще раз поглянути на привабливого парубка.

Але пізніше, хоча Магда і не цікавилася, Роксолана по секрету і практично пошепки розповіла їй, що батьки Якова — заможні люди, а сам він у вільний від навчання час за першої ліпшої нагоди поспішає кудись за кордон — зазвичай на край землі. На запитання Магди, звідки вона про все це знає, Роксолана знизала плечима і сказала, що в університеті про це знають усі дівчата, і кожна мріє якщо не вийти за нього заміж, то хоча б опинитися в його ліжку.

Після такої характеристики Магда примусила себе про Якова забути. Вона ніколи за хлопцями не бігала і починати не збиралася. Та і які у неї були шанси привабити такого, як Яків? Магда ніколи не вважала себе вродливою, та й великих статків не мала.

Щоправда, одного разу вона про це забула, а дарма…

— То ви — наш новий завідувач хірургічного відділення? — долинуло від дверей, і Магда негайно поглянула в той бік. Майже у дверях, наче чекала саме на нього, Якова перестріла власниця «Філіжанки» Анжела. Вона поправила свої пофарбовані рудою фарбою кучері, торкнулася лівою рукою ґудзиків на вузькій блузці, а праву простягнула співрозмовнику. Її явно не цікавила відповідь, бо про це, мабуть, вже теревенили всі, кому не ліньки. А от побалакати з новеньким лікарем жінка була зовсім не проти. — Анжела.

Магда аж скривилася від цієї манірності.

Ну от, нічого нового. Жінки продовжують загравати до Якова, як це було завжди.

— Яків. Дуже приємно.

Він заледве торкнувся жіночої руки, поглянув на Магду і вже хотів рушити до неї, але Анжела фактично перегородила йому дорогу.

— І мені дуже, дуже приємно. Чула, що ви оселилися у пані Катерини?

І про це всім відомо, хоча Яків тут лише відучора.

— Поруч, — уточнив він і знову поглянув на Магду. Очікує, що вона його виручить?

— Ага, ага. І поки що один. Не сумуєте?

— Ще не встиг, — зауважив Яків.

— Я це до того, що чоловіки зазвичай собі не готують, а у нас можна смачно поснідати, пообідати та повечеряти. Випити кави. Приємно провести вечір. Правда, Магдо?

Ставлячи це запитання Анжела в її бік навіть голову не повернула, але, мабуть, вже зрозуміла, що Яків прямує саме до Магди.

— Анжело, я поспішаю, — промовила Магда так, щоб її почули. — Дай мені декілька хвилин, а потім ви спокійно добалакаєте. Я вам не заважатиму.

Анжела теж була її колишньою однокласницею і, так само як і Ніна, розлученою. Якийсь нещасливий в цьому плані був у них клас.

— Та взагалі без проблем. — Анжела повільно відступила вбік, не відводячи погляд від чоловіка, і Яків нарешті отримав можливість рухатися в потрібному напрямку. — Може бажаєте комплексний обід? У нас сьогодні борщ, — поцікавилася Анжела йому вслід.

— Борщ? — Яків влаштувався навпроти Магди. — Від борщу не відмовлюся. Дякую.

— Який галантний чоловік! — голосно вимовила Анжела і рушила в бік кухні.

— Так ось, галантний чоловіче, ти запізнився. Тож у тебе є п’ятнадцять хвилин, щоб запитати про те, що тебе цікавить. Я наперед попередила, що поспішаю.

— Гаразд. Тоді не розповідатиму про цікавого, але важкого пацієнта, якого ми прооперували. Щойно завершили. — Магда негайно відчула себе егоїсткою. А Яків примружив очі та поцікавився: — То чому ти втекла?