Глава 5

Магда

Вона прийшла раніше, бо так звикла ще у студентські роки. Сиділа за дальнім столиком у «Філіжанці» біля вікна, пила каву, хоча на вулиці була спека, але їй хотілося кави, та незадоволено поглядала на годинник у телефоні. Вже минуло десять хвилин, як почалася обідня перерва, а Яків досі не прийшов. Тож у нього залишилося двадцять плюс-мінус п’ять хвилин на те, щоб тут з’явитися, та на саму розмову. Хіба що у Якова була якась важлива причина запізнитися. Та навіть у цьому випадку він міг її попередити. В ординаторській на дошці об’яв висіли усі телефони співробітників.

А поки що Магда сердилася, і доволі сильно, а ще більше хвилювалася, бо вранці її мало не збила з ніг Поліна, яка так поспішала до лікарні, що відмовилася від сніданку, і, відповідно, неминуче мала наздогнати Якова. Магда не мала можливості вплинути на їхню розмову, але могло бути ще гірше. Якби її донька вибігла з дому на три хвилини раніше, вона б точно застала свою матір за розмовою зі своїм батьком. Щоправда, Поліна про ці обставини не знала, але безумовно зацікавилася б їхнім знайомством.

Магда стурбовано похитала головою.

Хто б міг подумати, що усе складеться саме так? Мало того, що Яків приперся до їхнього містечка, так ще  й примудрився закохати в себе власну доньку! Справжнісінька драма для кіно чи роману. Але для звичайного життя — насамперед.

Невже їй доведеться розповісти доньці про Якова? Тоді, швидше за все, і Яків дізнається про її таємницю, тільки не від Магди, а від Поліни, бо її… їхня донька мовчати не буде. Хоча, не факт. Якщо Поліна справді закохана, то для неї це буде справжній стрес, і як донька поведеться в таких обставинах, Магда передбачити не могла.

Як же їй діяти? Що сказати Якову, а про що промовчати?

Та й загалом — якого біса він сюди приїхав? Чому йому не сиділося в якійсь приватній лікарні? Чи де там Яків працював, бо Магда не цікавилася. Навіть не знала, чи є у нього профіль в соцмережах.

Але вона добре запам’ятала момент, коли вперше його побачила. Магда тоді ще була студенткою, а він вже інтерном — вродливим, дуже вродливим, високим і страшенно привабливим. Настільки, що навіть Магда зупинилася посеред коридору лікарні з відкритим ротом, і Роксолані, її одногрупниці, довелося торкнутися її плеча, щоб Магда опам’яталася, закрила рота і знову почала щось чути й бачити інших людей.

До цього вона сприймала чоловіків, особливо після розлучення батьків, радше, як частину суспільства, без якої, на жаль, не обійтися. Вони не викликали в Магди ані цікавості — окрім, звісно ж, як пацієнти, ані якихось ніжних почуттів чи романтичних мрій. Але зустріч з Яковом все змінила…

Продовжимо завтра)