Загнана у глухий кут

Ярослав увійшовши збудити Ангеліну, вражено побачив, що дівчина вже сидить за шиттям. Схилившись над червоною сукнею, зосереджено копирсалася голкою.

- Вже встала, Метелику? - спитав він, - доброго ранку.

Ангеліна підвела голову та відповідно усміхнулася чоловіку:

- Доброго ранку, Ярославе, - сказала вона, - прокинулася раніше, то вирішила попрацювати.

- Мила, тобі не варто…

Ярослав запнувся. Хотів сказати «пізніше зробиш», але сам розумів, як це буде складно. Ангеліні треба йти до університету, потім у неї заняття з іноземного. Далі домашні завдання. Ще треба замовлення завершити.

- Йти снідати, - сказав Ярослав, - я вже поставив.

- Дякую тобі, - шатенка підійшла до чоловіка та подарувала йому ранковий поцілунок у щоку.

Сніданок пройшов спокійно. Чоловік та дівчина ділилися планами на майбутній день. Ярослав збирався їхати в ательє, залишитися там до вечора. Ангеліна після занять повинна одразу йти додому, тому що у другій  половині дня мала прийти репетитор.

- Ангеле, я сьогодні можу не встигнути тебе забрати, - сказав Ярослав, - якщо так станеться… просто йди додому, зрозуміла?

- Зрозуміла, - погодилася Ангеліна, - про заняття з англійської не забула.

- Завдання на сьогодні всі підготувала? - спитав чоловік.

- Всі, без винятку, - підтвердила дівчина, допиваючи латте.

Вони розійшлися кожен по своїм справам. Ангеліні хотілося показатися перед групою у новій спідниці, яку зшила власноруч. Заняття вже скінчилися, але студенти ще мали відбути кілька днів практики та отримати вказівки на наступний курс.

День в університеті пройшов весело та цікаво. Ангеліна на перерві спілкувалася з однолітками, молоді люди сміялися та жартували. Найцікавішим виявилося те, як хто планував провести літо перед третім курсом. Хтось збирався на море, інші на дачу. Були такі, що планували похід у гори чи велотур.

Ангеліна не знала, що розповісти. Знала, що влітку буде більше працювати над пошиттям одягу, над тим, щоб подарувати ательє нові перспективи. Клієнтів влітку стане менше, роботи також, тому зможе подумати над оригінальними ескізами, над тим, що запропонувати клієнткам наступного сезону.

Що чекає крім роботи? Дівчина не знала, тому що це залежало від Ярослава. Як скаже опікун, так вона й спланує. Ангеліна навіть не знала, чи зможуть вони проводити час разом. Хотілося кудись поїхати, але Ярослав міг надати перевагу своїй нареченій. Ангеліна вже досить доросла, щоб залишитися вдома сама на деякий час.

Студентка відмахнулася від таких думок. Нащо забігати уперед? Треба думати про сьогоднішнє заняття з іноземної. Завтра у неї  після пар, запланований салон, де проведуть процедури для волосся.

Після пар Ангеліна зібравши речі пішла на вулицю. Ярослав сказав, що чекатиме поза межами території навчального закладу. Вийшовши, юна шатенка побачила, що чоловік ще не приїхав, певне затримався в ательє. Спочатку Ангеліна хотіла зателефонувати, але не стала цього робити. Можливо, чоловік зараз за кермом, не потрібно відволікати.

- Привіт, мала, - почулося збоку.

Дівчина обернулася та побачила Влада. Стрункого, високого хлопця, який навчався на четвертому курсі. Факультет дівчина не знала. Типовий «крутий хлопець» за яким мліли усі дівчата університету. Мажор аж ніяк не міг минути увагою Ангеліну. Тендітну красуню з миролюбним характером. Про цю екзотичну квітку мріяли усі особи чоловічої статі, які побачили її хоча б раз. Влад був певен, що почати зустрічатися з Ангеліною являється питанням часу.

Ангеліні Влад не подобався. Не приваблювала зверхність хлопця, манери дивитися на усіх згорда та постійна упевненість у собі, мовляв, мені все можна. Юна шатенка ніяк не показувала власну антипатію. При випадкових зустрічах усміхалася, кивала на промовлені слова. Та усіма зусиллями, намагалася уникати зустрічей з Владом.

- Привіт, - усміхнулася Ангеліна. Хотіла щось ще додати з ввічливості та просто не знала, що саме.

- Красуне, радий, що встигнув тебе перехопити, - сказав Влад, - у мене на вихідних планується вечірка. Прийдеш?

- Дякую, але ні, - тихо сказала Ангеліна. Й цього разу справа була не в Ярославі, не в тому, що її не відпустять. Сама не хотіла опинитися у компанії Влада та його посіпак.

- Чому, ні? - обурився хлопець, - ти, узагалі, приходиш на подібні заходи?

- Коли як, - ухилилася від прямої відповіді дівчина.

- На вечірці планується багато чого цікавого, - вів далі юнак, - нам є що там сказати, - наприклад, що ми вирішили почати зустрічатися.

Ангеліна пильно поглянула на нього:

- Я не люблю таких жартів, - сказала вона.

- Я не жартую, - вродливе обличчя хлопця стало серйозним, усмішка зникла.

Він підійшов та спробував обійняти дівчину за талію. Та, наче ошпарена, відскочила від нього, у блакитних очах з’явився жах.

- Ангеліно! - невідомо звідки з’явився Паша, підходячи до цих двох.

Студентка перевела погляд на третього учасника, але не відчула полегшення. Той, підійшовши до шатенки, спробував узяти її за руку. Дівчина не дозволила та відійшла на пару кроків. Де ж це забарився Ярослав?