Кохана

Ярослав тримаючи у руках величезний букет червоних троянд, вийшов з машини. Повинен зустрітися з коханою жінкою у парку, потім підуть до ресторану.

Молодий чоловік намагався не приходити на побачення без квітів. Марина дуже любила знаки уваги, тому Ярослав намагався її радувати. Яких тільки букетів він не дарував коханій, здається, у руках Марини побували найяскравіші букети. Тільки… ніколи не дарував їй жасмину. Це була улюблена квітка Ангеліни. Та Марина ніколи й не потребувала, щоб чоловік підносив їй такі скромні квіточки. Молода жінка любила розкіш, особливо сильно полюбила, коли почала зустрічатися з Ярославом та той став балувати кохану. Хлопець розумів, що не зовсім має право на подібне, тому що це гроші Ангеліни, але втішав себе тим, що саме він являється опікуном юної красуні. Крім того, ще два роки, й дівчина буде повністю забезпечена…

Чоловік закусив вуста, йому не подобалося думати у цьому направленні. Та й можливості більше не виявилося. До нього кинулася вродлива жінка та повиснула на шиї. Після чого тричі поцілувала у вуста.

- Зачекалася, тебе, - прощебетала Марина, - думала, ти возячись зі своєю юною дорогоцінністю, не прийдеш.

- Я ж обіцяв, мила, - лагідно сказав Ярослав, обіймаючи жінку.

Двадцяти семирічна Марина - висока, вродлива білявка підходила Ярославу. Принаймні, так хотілося думати чоловіку. Вони зустрічалися вже три роки, але досі не могли наважитися одружитися.

Ярослав не міг покинути Ангеліну саму, дівчина не звикла до самостійного життя. Варто ще трохи почекати й більше за неї турбуватися не доведеться. Крім того,  коли Ангеліна стане заміжня, чоловік отримає п’ятсот тисяч доларів за власні старання. За ці гроші можна купити квартиру та розпочати власну справу. Тоді він зможе одружитися за Мариною й більше не перейматися за долю Ангела. Його чарівного Метелика.

Так намагався думати Ярослав та кожного разу ставало гірко від подібних думок. Чому? Можливо, причина у тому, що влаштовуючи долю Ангеліни, він це робив, не спитавши саму дівчину? Та хіба це його провина? Про подібне домовлялися сім років тому, за два роки до загибелі Монік. Це вона обговорювала деталі з Євгеном Олексійовичем. Ще бувши дитиною, Ангеліна виявилася призначена спадкоємцю величезної мережі модельного агентства.

Ярослав все частіше думав над тим, щоб сказати дівчині про це, але щось постійно заважало та тримало. Не вистачало у дорослого чоловіка сміливості на те, щоб повідомити юну дівчинку що вона вже наречена. Втішав себе тим, що є ще трохи часу. 

- Наступного разу хочу лілії, - сказала Марина, милуючись букетом, - жовтого кольору.

- Добре, як скажеш, - усміхнувся чоловік, обіймаючи дівчину за тонку талію.

- Ще я дуже люблю, коли серед квітів поблискує щось золоте, - натякнула Марина, - наприклад ланцюжок чи сережки.

- Подивимося, - трохи ніяково відказав Ярослав, - потрібно провести підрахунки щодо прибутків ательє…

- Може й в ресторан не підемо? - провокаційне запитала білявка.

- Чому ж? Обирай будь-який ресторан. Чого бажає моя красуня?

Ярослав схилився до Марини, щоб поцілувати, але та відсторонилася. Настрій у молодої жінки явно зіпсувався.

- Тільки й чуєш від тебе, що потрібно підвести підрахунки! Мовляв, якщо це не зашкодить Ангеліни… Дістало!

- Це не мої гроші, ти ж знаєш. Все належить Ангеліні. Я лише тимчасовий власник.

- Думаєш, цікаво, звідки чоловіки гроші беруть? Бажаєш, щоб поряд була розкішна жінка? Тоді доведи, що гідний.

- Маринко, ти ж знаєш ситуацію…

- Відправляй свого Метелика заміж, - сказала Марина, - отримуй гроші та нарешті влаштуй наше особисте життя. Набридло чекати. Не уявляєш, як я мрію про білу сукню, свою квартиру та щастя з тобою.

- Я теж цього дуже хочу, моя кохана, - сказав чоловік, - але прискорити події не здатний. Ангеліна ще зовсім юна. Навіть у вісімнадцять зарано виходити заміж, а їй доведеться…

- Та ти що! - з іронією перебила жінка, - бідолашній доведеться вийти заміж за сина мільйонера, який володіє величезною модельною компанією. Мені б її проблеми!

- Все-все! Он ресторан, - вказав на дорогий заклад чоловік, - здається у ньому ми ще не були.

Жінка демонстративне продовжувала дутися, але скоро настрій піднявся. Молоді закохані розповідали про різні випадки життя, будували плани на майбутнє. Марина замовила гребінці, устриці, біле вино. На десерт брауні та морозиво. Красуня-білявка ні в чому собі не відмовляла. Ярослав навіть закусив вуста, коли принесли рахунок. Але робити було нічого, треба сплачувати. Він же чоловік… Намагався не думати, що оплачує все це з кишені зовсім юної дівчини, яка зараз сидить вдома та працює над вечірньою сукнею, яка має бути готова вже через три дні.

Головне, що він та Марина щасливі. Настане день, коли вони поєднають серця та розпишуться у загсі, ставши законним подружжям. У той час Ангеліна також належатиме іншому чоловіку: молодому, вродливому та зухвалому мільйонеру. Про це Ярослав намагався не згадувати з невідомих причин.

Ярослав повернувся до оселі біля десятої вечора. Як й передбачав Ангеліна не спала. Уважно роздивлялася поділ сукні, яка виявилася майже готовою.