Тактичний андеркат

Коли ми з Кумом вирвалися до Запоріжжя, щоб нарешті забрати ту довгоочікувану партію з декількох ЕкоФлоу, цивілізація вдарила нам у голови, як молоде вино. Асфальт без вирв, люди без бронежилетів і кава, яку роблять машини, а не калатають стіком у металевому горнятку.

Справи ми вирішили швидко, і до повернення на позиції залишалася ще пара годин. Проходячи повз вітрину з написом “Barbershop”, з якої пахло дорогим одеколоном і свободою, я прийняв вольове рішення. 

– Куме, – кажу, – час знімати скальпи. Йдемо робити з себе людей.

Кум зупинився, подивився на чорну вивіску з намальованими небезпечними бритвами і скептично смикнув вусом. 

– Рексе, ти здурів? Який барбершоп? У нас часу обмаль. Та й навіщо ці понти? Мене Старшина машинкою під насадку “трійку” за дві хвилини стриже. Дешево, сердито, і ще жодного разу вухо не відрізав! 

– Старшина тебе стриже так, ніби ти газонокосарку головою зупиняв, – парирував я. – Заходимо. Я пригощаю!

Чарівне слово “халява” переламало навіть залізну кумівську впертість.

Ми зайшли. Атмосфера всередині була специфічна: шкіряні крісла, грає якийсь легкий хіп-хоп, майстри всі з бородами, татуюваннями на шиях і в чорних гумових рукавичках. Ми в нашому затертому пікселі виглядали там, як два ведмеді, що випадково зайшли в салон пуделів.

Нас посадили в сусідні крісла. До мене підійшов спокійний хлопець, я закрив очі, відкинувся на спинку і просто сказав: “Зроби з мене людину, братику”. І поринув у нірвану.

А от у сусідньому кріслі розгорталася драма. До Кума приставили молодого, модного барбера, який, мабуть, ще й дівчини не пригортав, не те що не стриг клієнтів із ПТСР. Кум одразу взяв ініціативу у свої руки і почав ставити чітке “технічне завдання”: 

– Значить так, синку. Отут з боків зніми, але не до голої шкіри, бо вночі на чергуванні мерзне. Кант зроби рівний, як лінія оборони. А зверху лиши так, щоб була нормальна модельна зачіска, але щоб під кевларову каску влазила і не приминалася. Зрозумів?

Хлопець невпевнено кивнув і включив машинку.

Я насолоджувався процесом, але релакс постійно переривався кумівськими коригуваннями вогню: 

– Куди ти стільки зняв?! Ти мені залисини робиш, як у леніна! 

– ... 

– Та який “андеркат”?! Який перехід?! Мені треба чіткий тактичний напівбокс! 

– ... 

– Та не рухай ти вуса, я тебе благаю, це ж святе! Ти мені контур рівняй! Нерівно ж іде! Ти що, окомір собі поломав?

Градус напруги зростав. Я чув, як юний барбер щось жалібно белькоче про “сучасні тренди” і “структуру волосся”. Кум у відповідь сипав термінами з балістики і геометрії.

Аж раптом... настала тиша. Причому замовкли всі перукарські машинки в закладі. Музика грала, а звуку стрижки не було.

Я відкрив одне око. Потім друге. Картина була гідна Лувру.

Молодий барбер стояв за метр від крісла. Руки в нього були опущені, очі круглі, як п'ятикопійчані монети, і в них читалася глибока екзистенційна криза. А в кріслі сидів Кум. У чорному пеньюарі, могутній і зосереджений. В одній руці він тримав професійну барберську машинку, іншою притримував себе за вухо і... впевнено та методично сам почав збривати собі скроні, дивлячись у велике дзеркало.

– О! – задоволено загудів Кум, здуваючи волосся з носа. – Оце діло! Трошки кут нахилу машинки змінити – і пішло як по маслу. А то “андеркат, андеркат”... Отак я хотів! Бачиш, синку, вчися, поки я живий.

У салоні стояла мертва тиша. Інші майстри завмерли з ножицями в руках. Мій барбер взагалі перестав дихати. Я ледве стримав істеричний регіт, розрахувався за нас обох (додавши щедрі чайові юнакові на заспокійливе) і вивів Кума на вулицю.

Кум ішов Запоріжжям, світячи ідеально виголеними скронями, свіжий і задоволений собою. 

– Знаєш, Рексе, – філософськи видав він, поправляючи кепку. – Я сьогодні зрозумів головне правило логістики і життя загалом. 

– І яке ж? 

– Якщо хочеш, щоб було зроблено добре – ніколи не доручай це підрядникам. Хоч Старшині, хоч цим... хіпстерам. Фланги треба прикривати самому! Але машинки у них там – моє шанування. Ріжуть, як ніж по маслу. Може, купимо таку Старшині? Бо його агрегат скоро на дровах працюватиме.