Розділ 2

Емма Старк, так звали нашу нову клієнтку, проживає за містом в шикарному особняку. Потрапити на територію можна, подолавши високі ворота, які виготовлені з металевих прутів, що були пофарбовані в шляхетний коричневий колір. Будова просто вражає своїми масштабами, незвичайністю архітектурних елемнтів та розкішністю. Вхід до особняка знаходиться в самому центрі, дерев’яні двері зроблені у формі арки з вікна. Будинок містить ще двоє додаткових дверей, що зроблені в такому ж форматі. Будівля обкладена фасадною плиткою кольору кави з молоком, що чимось схожа на камінь. Дах особняка невисокий, але на ньому є красивий орнамент із квітів.

Також із того, що я замітила, що вся територія обгороджена масивним парканом, що має такий же приємний відтінок, як і стіни будинку. На території розташовано кілька клумб, на яких красувалися троянди у червоних, рожевих, жовтих та білих відтінках, лілії, кущі, які вдало підкреслювали всю красу території.  Значна частина зайнята мальовничими зеленими галявинами, на яких посаджені невеличкі деревця. На задньому дворі знаходиться невеличке озерце, на якому плавали маленькі каченятка, а біля знаходилася красива альтанка, в якій можна посидіти за чашечкою ароматної кави.

Оглянувши територію, ми попрямували в середину будинку. У холі майже не було ніяких меблів, лише диван та декілька крісел. Інтер’єр також витриманий у коричневих тонах. У вітальні невеликий круглий столик, чотири масивні крісла, перламутрово-кавового відтінку. Біля однієї із стін знаходилась шафа з книгами. Навпроти знаходилася шафа із вишуканим сервізом. Приміщення освітлене великою люстрою та невеликими світильниками круглої форми. Кухня була в таких самих тонах. У ній знаходиться декілька вузьких, довгих столів та зручні стільниці. Все це доповнють стільці без спинок у кремовому відтінку. Кухня також була освітлена подібним чином, як і вітальня. А ще в будинку є велика їдальня для більш масштабних гулянь.

Доволі багато приміщень - це спальні. Кожна з них - це окрема краса. Всі вони оформлені у пастельних кольорах і містять велике ліжко, крісла і диванчики, тумбочки, журнальні столики, невеликі шафки та світильники. Також є кімната з винами.

Поки є оглядала приміщення, то Андрій вже мило воркував із господинею будинку. Це була блондинка зі стрижкою під каре, з карими виразними очима, ростом десь із метр сімдесят п’ять, у короткій чорній сукні, що ледь прикривала її зад. Накачані губи - це взагалі жах. Вони ще й до всього були нафарбовані яскравою червоною помадою. Макіяж також доволі виразний: довгі стрілки, широкі чорні брови, тіні на очах яскравого блакитного кольору з блискітками. Груди співачки ледь не вивалювалися із цієї міні сукні. Більше схожа на нічну бабочку, а не на співачку. Оу, тепер зрозуміло, які штучки подобаються моєму колезі. Я явно йому не до вподоби. От і добре.

Цій Еммі явно було потрібно лише одне. Вона голосно сміялася із кожного жарту, відразу помітно, що віє фальшем. Та й Андрій здається також був не проти того, щоб провести ще одну ніч із черговою лялькою барбі.

- Вікторович, я оглянула територію, досить багато дерев, деякі місця не впадатимуть в наше поле зору. Тому треба визивати Сашу.

Саша - наш позаштатний співробітник. Він у нас комп’ютерний геній. З оцими всіма штучками типу дронів, прихованих камер, gps-маячків Саша розбирається дуже добре. Мені б таке доручили я б півдня з цим розбиралась. Але таки добре, що у нас є для цього спеціально навчені люди.

- Так, я бачив. Я вже йому подзвонив і він виїхав. Через 20 хвилин обіцяв бути тут, - мовив Батя.

- Я піду його зустріну, - сказала я.

- Тільки ви там не затримуйтесь, - з насмішкою мовив Карп.

- Ти можеш помовчати?! Обов’язково про це всім знати? - зі злістю промовила я.

- Та чого ти? Що не виспалась сьогодні? Я ж пожартував, це ваші з Саньою справи. Хоча як на мене, то ви б непогано дивились разом, - підморгнув мені Дімка.

- Так, все! Закрили тему! - закотивши очі проказала я.

- О, так ти ще та штучка, - сказав Андрій, підходячи до нас, а мені так і захотілось вмазати йому.

- Ти взагалі язика прикуси, не вмішуйся, йди далі розважайся із нею, - кинувши погляд в сторону блондинки пробурмотіла я.

- Ну ти й злюка, не заздрю я Сані, - хмикнув Андрій.

- Та чого ви до мене причепилися? Між нами нічого немає, ми з ним просто хороші друзі і все, не більше, - почала говорити я їм, а в погляді Андрія так і читалась якась насмішка в мою сторону.

- Натко, ну ти порозказуй нам. Вже всім відомо, що ти давно подобаєшся Саші, - приєднався до нас і Ганс, - і що він навіть пропонував тобі зустрічатися, а ти його відшила. Даремно...

- Тоха, а можна подробиці мого особистого життя обговорювати без присутності посторонніх людей? - кинула я неоднозначний погляд в сторону Андрія.

- Наталочко, я вже віддаляюсь, не буду тебе бентежити. У мене тут є набагато цікавіші справи, ніж обговорювати твоє життя, - промовивши це, Андрій пішов розважати блондиночку.

- Вельми вам дякую, пацани! - кинувши злий погляд на Діму і Антона, промовила я.

- А ми що? Ми нічого, - винувато потиснувши голову, сказав Антон.

- Ну так, так.. - я розвернулась і покинула будинок, пішовши зустрічати Сашка.

Так Саша був доволі симпатичним хлопцем. Темно-каштанове волосся, глибокі карі очі, неймовірно пухкі красиві губи, виразні ямочки на лиці. Він зростом такий як і я, десь метр сімдесят, має доволі кремезні плечі. В нас з ним скільки всього спільного, що просто не злічити. Здавалось би чудовий кандидат на мого хлопця. Але він мені подобався як друг, не більше. І хоч я подобалась Саші як дівчина, але коли він запропонував мені зустрічатись і я йому відмовила, то Саша з розумінням до цього поставився і більше не наполягав, щоб ми були парою. Ну були ми провели одну ніч разом, але це нічого не значить. Я тоді надто перебрала з алкоголем і не розуміла, що творю.

- Привіт, Нато, - відірвав мене від думок Сашко і обійняв. Я також обійняла його у відповідь.