Розділ 41

Привид

Розглядаючи фото своєї ранкової зорі, яке зробив, поки вона спала у будиночку біля озера, я думав про майбутнє.

Може, пора шукати шляхи виходу з підрозділу? Бажано, живим.

Я не міг ризикувати безпекою Аврори. Та й капіталу, що я заробив за десять років, вистачить на безбідне життя не лише нам двом, а й нашим дітям — якщо вони колись будуть. Уявивши маленьку дівчинку з карими, як у моєї зіроньки, очима, я мимоволі всміхнувся.

Збоку почулось тихе пирхання.

Дідько. Так захопився думками, що зовсім забув про Мете. Той сидів навпроти і широко всміхався, мов ідіот.

«Милуєшся своєю співачкою?»

«Відвали».

Заблокувавши телефон, я сховав його в кишеню. Мете у відповідь закотив очі.

«Та годі тобі! Я ж сказав, що не розповім про неї капітану!»

Я стиснув зуби. Наче мені Репецького було мало. Що, як він прийде до неї знову?..

Аж тут в голову прийшла ідея.

«Ти ще стежиш за Авророю?»

Мете повільно похитав головою, спостерігаючи за мною.

«Можеш продовжити?»

Зустрівши недовірливий погляд хлопчини, я продовжив:

«Дай знати, якщо помітиш когось біля неї або щось незвичне».

«Я ж не ходжу за нею, як пес!» — пирхнув він. — «Лише дивлюсь камери у барі й біля її дому».

«Цього досить. Починай просто зараз. Я в боргу не залишусь».

Знизавши плечима, він кивнув. Худорляві пальці залітали по клавіатурі.

Я вдячно кивнув у відповідь і глянув на годинник на зап’ястку. Сьома ранку.

До початку операції лишалось півгодини. Ми з Мете сиділи у фургоні, нашпигованому технікою і зброєю. На щастя, цього разу хлопчина не встиг купити чіпси.

Наша ціль — бос того покидька, що підірвав гранату в торговельному центрі — жив у матку неподалік від Києва.

Капітан наголосив, щоб ми не поспішали. Донька когось із вищих чинів була серед натовпу в той день. Дівчина вижила, але отримала поранення. Її батько бажав відплати.

Обговоривши з Мете план дій, я залишив фургон і зайняв своє місце в сусідньому маєтку. Той майже не охоронявся — лише один охоронець біля воріт, якого я вирубив, щоб не заважав розвагам.

А розваги сьогодні гарантовані.

Стукнувши один раз по навушнику, я дав Мете команду починати. В ту ж мить в усьому домі навпроти засвітилось світло.

Приємно мати справу з «розумним будинком». Ідеально, щоб повеселитись.

Наш «клієнт» не забарився.