Мій тато

Була велика перерва. Я сиділа за вчительським столом, перевіряла зошити, а мої другокласники через дощ теж всі знаходилися в класі і займалися хто чим.

 Якось непомітно у них почалася розмова про тат. Я спочатку не надала їй значення, а потім прислухалася і теж мимоволі стала приймати в ній участь.

 Сперечалися хлопчаки. Про те, чий тато краще.

 - Мій тато, - сказав Сергій, - приніс мені з заводу п'ять мотків різнобарвного дроту і фольги.

 - А мой- цілу коробку блискучих гвинтиків та шайб …

 - Мій тато змайстрував мені дерев’яний самокат і пообіцяв, що до зими зробить шикарні санки.

 - А я зі своїм батьком влітку їздив на комбайні!

 - А мій тато - шофер. Він мене теж часто катає!

 - А мій тато брав мене з собою на рибалку. Ми ціле відро карасиків наловили!

 - Карасі- це дурниця, - зневажливо сказав Коля.- От я зі своїм батьком на полювання ходив минулої неділі. Підстрелили лисицю і двох качок!

 - А мій тато-сторож. Він часто бере мене з собою на роботу. Так цікаво вночі сидіти в теплій сторожці, пити чай з цукерками! А іноді виходити і ходити з собаками по території, що охороняється!

 - А мій тато сьогодні всю ніч носив кукурудзу з колгоспного лану! – відгукнувся Вітя. І радісно звернувся до мене: - Євдокіє Матвіївно! Якби ви бачили, скільки він качанів наносив! Повне горище! Від причілка до причілка!

 І тільки Сашко сидів за партою в сторонці і мало не плакав: у нього тата не було… Жив удвох з мамою, бідненько. Худенький, жалюгідний, сумний.

 ***

 Цю історію колись розповіла моя покійна мама, вчителька молодших класів. Справа була в 1964 році. Тоді сімей без батьків було небагато. А зараз?