Глава 6

"Якщо у вас не виходить домогтися чогось тим способом, яким ви намагаєтеся цього добитися, спробуйте протилежний. Можливо, саме він приведе вас до перемоги.",– 

Народна мудрість

Настя

Блін я знову запізнююсь, тільки на цей раз на зустріч до Максима Вікторовича. Блін, а що мені одягти, я повинна виглядати нормально. Сплітаю волосся у хвіст, ніби нормально.
- Юля, що мені вдягнути?- Вона дивиться на мене оцінюючим поглядом.
- Спершу розпусти волосся, вдягни джинси і кофту. - І знову дивиться у свій телефон.
Ну гаразд, розпускаю волосся, воно хвилями спадає мені на плечі, вдягаюсь і кличу Юлю.
- Ну як?
- Под півас піде,- і посміхається, я дивлюсь на неї злим поглядом, - та красуня, все іди, а то дійсно запізнишся.
Всю дорогу я думала над тим, що Максим від мене хоче. Що за пропозицію хоче зробити. Вся в думках, я і не замітила, як маршрутка доїхала до потрібної зупинки.
Вийшла і подивилась на будівлю до якої повинна іти. Виглядає дуже класно, як у фільмах. Вікна на всю стіну, трішки затемнені, видно як метушаться люди, напевно повністю в роботі. Ну що ж з богом.
Я заходжу в середину і не знаю куди іти. Підходжу до охоронця і запитую де кабінет Максима Вікторовича. Він дивиться на мене придирливим поглядом, вздихає і розповідає що мені потрібно на самий верхній поверх.
Я підіймаюсь по ліфтові на 7 поверх, і виходжу. Робота кипить повним ходом, на мене дивляться деякі працівники, але не звертають уваги. Я проходжу до кабінету і бачу жінку яка сидить за столом біля дверей. Це напевно Ірина Василівна, його секретар.
-Доброго дня! - Вітаюсь з нею.
Вона відривається від роботи, і сканує мене поглядом.
- Доброго! Вам назначено? - Запитує.
- Так, мені на 16:00. -відповідаю я.
- Вибачте, але в мене не має цієї зустрічі. Скажіть, будь ласка, як вас звати?
Боже що робити, як не назначено, треба швидше іти з відси, і не позоритись. Чим я думала, як директор компанії міг мати до мене якісь пропозиції.
В цей момент відкриваються двері, і виходить він, Максим. З суровим обличчям, зовсім не таким як говорив зі мною. Він говорить щось до секретарки і я почула щось про те що він не встигає.
Я не можу відвести очей, цікаво скільки йому років, виглядає досить молодо, а вже директор компанії.
Секретарка щось говорить йому про мене, і я розумію що я попала, що мені робити. Потрібно було втікати доки не пізно.
Наші погляди зустрічаються, я бачу, здивованість на його обличчі і якусь дивну посмішку.
- Кудряшка, що ти тут робиш?- запитує в мене. Я не знаю що відповісти. Він махнув головою, ніби вирішив щось для себе.
- Проходь, розкажеш якими судьбами ти тут.- я пішла за ним в кабінет. Розкажу йому правду і попрошу щоб взяв мене на роботу, що дарма їхала чи що.

Максим

Я справляюсь і без помічника. Як виявилось, я платив йому майже ні за що. Зараз я думаю як позвати на роботу Настю. Я ж не можу підійти до неї і сказати "Стань моїм помічником". Ще й звучить так дивно, як ніби пропозицію роблю. Гаразд треба працювати, пізніше подумаю.
Вже 16:00, я не встигаю, в мене на 17:00 зустріч. Гаразд без помічника важко, але секретар допомагає тому, думає впораюсь.
Я виходжу до Ірини Василівни, і віддаю їй документи які потрібно оформити, пояснюю що і як робити. Вона киває і говорить, що до мене якась дівчина, але їй не назначено.
Я повертаюсь, і бачу Кудряшку. Оце так ситуація. Цікаво що вона тут робить.
- Кудряшка, що ти тут робиш? - я не зразу зрозумів, що сказав. Секретарка дивиться на нас з цікавістю. Я розумію, що тут краще не говорити, тому кажу їй щоб проходила до кабінету.
- Проходь, розкажеш якими судьбами ти тут,- вона дивиться на мене. В її очах бачу, що сумнівається, але проходить до кабінету.
- Ну розказуй, що тебе сюди привело.- я чекаю.
- Ну, це випадковісь.- каже вона не піднімаючи погляду.
- Не кажи що не далеко проходила і вирішила зайти, не повірю. - говорю їй, щоб навіть не думала брехати.
- Ну, до мене вчора зателефонували, і сказали що ви назначили мені зустріч на 16:00. Сказали, що хочете запропонувати мені якусь ділову пропозицію - говорить правду, я це розумію.
Ну що ж, дякую тобі жартівник, ти дуже мені допоміг.
- Ну в мене є одна пропозиція, як що ти звичайно захочеш, в мене звільнилась посада помічника.- дивлюсь на неї. Вона підіймає на мене погляд і не вірить, тому що тільки що почула.
- Ви хочете, щоб я стала вашим помічником? Але я ще ніколи не працювала в компаніях, і не знаю багато чого.
- Нічого, я буду тобі підказувати, потрібно ж з чогось починати. - Вона вагається, цікаво, про що вона думає. - Насправді робота не така важка, платити я буду достатньо.
- Ну, я згідна, але мені тільки 17 років. Хіба мені можна працювати в великій компанії. - А це проблема, я про це не подумав. Потрібна згода її батьків.
- Потрібно буде взяти згоду у батьків про те, що вони дозволяють тобі працювати в нашій компанії. Це не буде проблемою? - Скажи, що ні, будь ласка.
- Ну, я думаю батьки дозволять, але я живу не в Рівному і тому довідку зможу привезти тільки після вихідних. - Ну надіюсь, вона буде добрим працівником, а головне відданим і не зрадить заради грошей.
-Ну тоді зробимо так, доки в тебе практика, будеш приходити після неї, буде тобі як випробувальний термін. А коли розпочнеться навчання будеш приходити після пар, або перед ними, в залежності від розкладу. - Так діло зроблене.
В двері постукали. Ірина Василівна принесла документи які я просив. Я згадав що в мене, не так багато часу до зустрічі, тому відправив Настю з секретаркою. Сказав видати їй заяву для роботи неповнолітніх, вона подивилась на мене дивним поглядом і вийшла.
Я дивлюсь на годинник 16:15 . Так потрібно вже їхати на зустріч, люди важливі, запізнюватись не варто.
- Ну думаю це все іди до Ірини Василівни, вона видасть тоді документ і скаже що ще потрібно буде принести. - Я підіймаюсь і починаю збирати речі.
- Дякую, до побачення!- тихо прошептала Настя і вийшла.
- До зустрічі, Кудряшка.- сказав я, але думаю вона мене не почула.
Беру папку з потрібними паперами, вдягаю пальто і виходжу з кабінету. Спускаюсь на стоянку, сідаю в машину і поглинаюсь в думки.
Що ж, день сьогодні вийшов продуктивний, лишилось зустрітися з людьми і все, відпочивати.
Якщо підпишемо цей контракт, то робота піде повним ходом. І ми вийдемо на новий рівень.
Згадую про зустріч з Кудряшкою, а доля жартівниця однако. Третій день підряд зустрічаю цю дівчину, зовсім випадково, таку наглу, і задиристу. А сьогодні була ввічливою, як грім серед ясного неба з'явилася. Хоча вона так три рази з'являлась неочікувано.