ПАМ'ЯТЬ І НЕНАВИСТЬ

РОЗДІЛ 8.

Світ навчився дивитись на нас через заголовки.

А ми навчилися мовчати — бо те, що бачили, не вкладається в слова.

Ненависть — це легше.

Вона гріє, коли холодно від несправедливості.

Вона ніби дає сили — але з часом палить і того, хто тримає її в серці.

Тому ми вчимося іншому — пам’ятати без отрути.

Говорити правду дітям не для того, щоб вони мстилися,

а щоб вони знали, що свобода — це не подарунок,

а шрам, який болить, коли хтось пробує його знецінити.

Ми бачили, як горіли міста.

Ми хоронили сусідів, друзів, близьких.

Ми пекли хліб на руїнах і співали “Ой у лузі червона калина”,

щоб не збожеволіти від мовчання світу.

І навіть тоді, коли нам хотілося кричати,

ми ставали на коліна — не перед ворогом,

а перед Богом,

бо тільки віра втримувала нас від перетворення на тих,

проти кого ми боролися.

Прощення не означає забуття.

Прощення — це здатність залишитись людьми,

навіть коли світ хоче зробити з нас камінь.

Ми не пробачимо зло.

Ми просто не дамо йому стати частиною нас.

Ми не забудемо загиблих, не закриємо очі на злочини,

але й не дозволимо темряві забрати наші серця.

Бо кожен, хто пам’ятає, — це живий свідок світла.

Ми бачили, як руйнуються будинки, в яких ще вчора пахло пирогами.

Ми бачили дитячі іграшки в пилюці від снарядів.

Ми бачили — і вже ніколи не забудемо.

Вони прийшли, щоб нас зламати.

Але замість страху в нас виросла лють.

Не та, що спалює душу, а та, що тримає нас живими.

Ми ненавидимо не людей — ми ненавидимо темряву, що зробила їх сліпими.

Ми не прагнемо помсти — ми прагнемо справедливості.

Бо кожне ім’я, кожне місто, кожна дитина — це не статистика. Це життя. І воно має значення.

Ми не станемо як вони.

Навіть після всього.

Бо наша сила — не у жорстокості, а у пам’яті.

Прощення — не забуття.

Ми не стираємо біль. Ми його передаємо — як урок, як обітницю.

Щоб наші діти знали: зло існує,

але завжди є ті, хто його зупиняє.

Ми навчимо їх правді без страху.

Ми скажемо: так, світ може бути жорстоким,

але навіть у найтемнішій ночі можна залишитися людиною.

Пам’ять — це наш фронт.

І ми тримаємо його не менше, ніж ті, хто тримають зброю.

Бо ми — нація, що не прощає зло.

Але несе пам’ять, щоб воно більше не народилося