"Ми світло"

ПОЛОН

ПОЛОН...Там, за закритими дверима й бетонними стінами, — наші люди.

Ті, кого катують, ламають, залякують.

Ті, кому не дають сказати навіть слова: «Я живий».

Вони — не зникли.

Вони — поруч із нами думками, болем, стражданням.

Але їхні руки зв’язані. Їхній голос заглушений. Їхній світ — темрява, з якої вони самі не виберуться.

І саме тому ми мусимо бути їхнім світлом.

За кожним полоненим — чиєсь життя, чиясь сім’я, чиясь нескінченна надія.

Мами ледь дихають від тривоги.

Діти ростуть без обіймів.

Дружини та чоловіки живуть у напівпорожніх домівках, де тиша зрізає душу.

Ця сторінка — про тих, хто досі у полоні.

Про силу, що тримає їх там живими.

Про любов, яка чекає тут, вдома.

І про нашу спільну відповідальність — повернути кожного.

Ми говоримо за них.

Ми боремося за них.

Ми не зупинимося — доки останній не повернеться додому

Подобається

#1150 в Сучасна проза
#892 в Різне

Відредаговано: 27.12.2025