“Ми не герої. Ми просто не мали вибору.”
“Поки я бачу небо — я вдома.”
“У бліндажі пахне землею і вірою.”
“Коли тихо — страшніше, ніж коли гупає.”
“Не спи, генераторе, нам ще рано спати.”
“Я вчу дітей писати під свічкою. Бо слово — це теж зброя.”
“Кожен теплий светр — це обійми від незнайомих.”
“У списках поранених — його немає. Це вже щастя.”
“Я не знаю, хто привіз цей борщ, але він пахне домом.”
“Ми ховаємо сльози у руках, щоб діти думали, що просто холодно.”
“Звуки сирен стали нашою колисковою.”
“Ми навчилися жити між ‘тривога’ і ‘відбій’.”
“Світло зникло — а потім з’явився він. Живий. І цього вистачило, щоб вірити далі.”