“Листи тим, хто стоїть”
Лист 1. Від мами з тилу
“Сину, я щоранку дякую Богові, що ти живий.
Я варю каву і думаю, чи є в тебе тепла вода.
Я не знаю, чи ти бачиш зорі, але кожної ночі прошу, щоб вони бачили тебе.
Ми тут тримаємося, бо ти там стоїш.
І коли я чую вибухи — я не боюся. Я просто шепочу: витримай. Бо ти — мій герой.”
Лист 2. Від дитини
“Дядю військовий, я малюю для тебе сонце, щоб тобі було не страшно.
У мене в школі немає світла, але я вчуся, бо ти борешся.
Коли ти повернешся, я подарую тобі цей малюнок.
Там є дім. І ти біля нього.
Бо без тебе цей дім — просто стіни.”
Лист 3. Від жінки, яка чекає
“Ти мовчиш у повідомленнях, але я знаю — ти десь там, під тим самим небом.
Я вдягаю твою куртку, коли холодно, і вона пахне димом і тобою.
Коли бачу світло після блекауту — думаю: може, це ти?
Може, ти десь усміхнувся.
І мені легше дихати.”
Лист 4. Від волонтерки
“Я пакую теплі речі й думаю, що кожна пара шкарпеток — це молитва.
Ми не на фронті, але ми разом із вами.
Ми не носимо броню, але носимо віру.
І кожен день, коли нам страшно,
ми згадуємо вас — і страх відступає.”
Лист 5. Від усіх українців
“Дякуємо.
За небо. За тишу. За життя.
За те, що ви тримаєте країну на плечах, коли нам важко навіть підняти голову.
Ми ніколи не забудемо.
І не дозволимо забути нікому."