"Ми світло"

СТОРІНКА ЗІ СВІТЛОМ

“Я не знаю, коли саме стало легше. Можливо, тоді, коли перестала чекати, що хтось увімкне світло — і просто запалила свою свічку.”

Я живу серед руїн, але в мені — росте життя.

Там, де впала стіна, я посадила квіти.

Там, де колись стояв дім, тепер діти малюють сонце.

І кожен раз, коли я проходжу повз, мені здається, що воно справді тепліше.

Я навчилась пити чай при свічці й не сумувати.

Навчилась розрізняти звуки сирени і пташиного крику.

Навчилась дякувати, коли приходить ранок — просто за те, що він прийшов.

Іноді мені здається, що я стала іншою людиною.

Тихішою. Глибшою. Справжнішою.

Бо в темряві немає місця для фальші — лише для серця.

Я більше не питаю “чому ми?”.

Я питаю “навіщо?” — і щоразу знаходжу відповідь у людях.

У старенькому волонтері, що несе пакети з їжею.

У хлопцеві, який повернувся без руки, але з усмішкою.

У дівчинці, яка співає колядку під генератор.

Ми не герої. Ми просто навчилися любити сильніше,

ніж нам дозволяє страх.

І коли хтось каже, що все скінчено,

я дивлюся на небо й думаю:

“Ні. Все тільки починається.”

Подобається

#1372 в Сучасна проза
#1171 в Різне

Відредаговано: 27.12.2025