"Ми світло"

ТЕМРЯВА ВНУТРІШНЯ

РОЗДІЛ 3.

 

“Іноді найглибша темрява живе не за вікном, а всередині нас.”

 

Втома. Розпач. Сльози, що ніхто не бачив.

Ми навчилися мовчати про біль, щоб не ранити інших.

Але тиша теж має вагу — іноді вона важча за втрати.

 

Коли світло згасало, всередині теж щось гасло.

Надія, що завтра буде краще. Віра, що Бог чує всіх одночасно.

Сили триматися — коли поруч немає нікого, хто скаже «я з тобою».

 

Були ночі, коли навіть молитви здавалися порожніми.

Коли хотілося просто зникнути — не через страх, а через втому.

Коли розбита родина, мов уламок дзеркала, показувала не те, ким ми були,

а ким стали після всього.

 

Але десь у цій тиші народжувалося нове світло — не зовнішнє, а внутрішнє.

Сумнів у вірі — і нове народження віри через любов...

 

 

 

“Ми дивилися в очі страху — і бачили себе, сильніших, ніж учора.”

 

Темряву зовнішню можна витримати — якщо є генератор, свічка, тепла ковдра.

Але що робити з темрявою, яка всередині?

З тією, що приходить уночі, коли дитина спить, а ти мовчки дивишся у вікно, де не видно жодної зірки.

 

У цій темряві ми ховали втому.

Ми навчились не плакати при дітях.

Ми вчилися дихати повільно, щоб серце не вибухнуло від новин.

 

Тут, у глибині душі, розбивалися родини.

Одні тікали — інші залишались.

Хтось ішов на фронт, а хтось просто не витримував мовчання.

 

І кожна жінка несла на собі дві війни: одну — за країну, другу — за себе.

Ми стали сильними не тому, що хотіли,

а тому, що слабкість нікому не врятувала життя.

 

 

 

Темрява питала: “Де твоя віра?”

І ми мовчали, бо не знали, як відповісти.

Ми сумнівалися, сварилися з Богом, плакали у подушку.

Але щоразу, коли хтось чужий подавав руку —

віра поверталася.

 

Віра у добро, що живе навіть у зруйнованих домах.

Віра у любов, яка не зникає від розлуки.

Віра в те, що кожна сльоза — це насіння сили.

 

Ми народжували нову віру не в храмах,

а на кухнях при свічках,

у чергах за хлібом,

у поглядах, що казали: “Я з тобою.”

 

І, можливо, саме тоді ми стали справжніми.

Бо хто пройшов через внутрішню темряву —

той уже ніколи не боїться зовнішньої.

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше