Після того як Стефан нарешті пішов до своєї квартири я довго лежала на ліжку і намагалася зрозуміти, що це було? Звідки так раптово вискочило це незрозуміле відчуття? Спочатку це була ніяковість, яка в мить перемінилася на відчуття того, що мені починає бракувати повітря, коли я дивлюся цьому чоловікові в очі. Звичайні такі очі, карі, але чому вони мають такий вплив на мене?! Що в цій людині особливого, чому я починаю відчувати до нього це щось??!
Я так міркувала до моменту, поки за стінкою не заграло "Fortepiano" Христини Соловій. Мелодія приємними нотами проникала у вуха і схиляла до меланхолії. Може це якийсь прихований примарний натяк? Чи прямий текст? Як мені взагалі розуміти? Ці і ще з десяток питань крутилися в моїй голові, поки їх не змінили спокійні сни.
#313 в Молодіжна проза
#3230 в Любовні романи
#1466 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.10.2025