Глава 1

Існує три причини, через які люди прокидаються о сьомій ранку.

Перша — робота.

Друга — навчання.

Третя — якщо твій сусід зверху вирішив, що неділя ідеально підходить для перестановки меблів.

Саме через третю причину я сиділа на ліжку о сьомій ранку з таким виразом обличчя, ніби планувала злочин.Зі стелі знову щось гримнуло.

Потім ще раз.

Іще.

Я подивилася нагору.

Стеля подивилася на мене.

— Якщо ти зараз впустив холодильник, я тобі клянусь...

ГРЮК.

— Ага. Значить холодильник.Я впала назад на подушку.

Я юристка.

Я закінчила університет із відзнакою.

Знаю законодавство ІДЕАЛЬНО.

Вмію правильно складати документи.І вже три місяці не можу перемогти одного дебіла з квартири зверху.

Це було особливо образливо.Телефон завібрував.На екрані висвітилося повідомлення від подруги.«Ти сьогодні точно йдеш на співбесіду?»Я застогнала.

Точно.

Співбесіда.

Робота.

Нормальне.

 Життя.

Гроші.

Все те прекрасне, заради чого люди терплять інших людей.

Я піднялася з ліжка.

За дві години я вже стояла біля офісного центру.

І чесно?

Виглядала шикарно.

Біла сорочка.

Чорна спідниця.

Каблуки.

Акуратний хвіст.

Навіть настрій почав покращуватись.

Поки я не врізалася в когось біля дверей.

Міцно.

Дуже міцно.

— Ой!

Папка вилетіла з рук.

Аркуші розлетілися по сходах.

— Серйозно?

Я підняла голову.І завмерла.Переді мною стояв найнахабніший чоловік, якого я бачила останнім часом.

Темне волосся.

Карі очі.

Сіра сорочка із закоченими рукавами.

І той самий голос.

Той.

Самий.

Голос.

— Ти...

— Я?

— Ти живеш наді мною!

Його очі округлилися.

Потім він почав сміятися.

Не усміхатися.

Не хихикати.

Сміятися.

— Так це ти та сусідка з пательнею?

Я відчула як починаю червоніти.

— А ти той псих із холодильником!

— То була шафа.

— Мені байдуже.

— Вона теж впала.

— Замовкни.

Він сміявся ще сильніше.

І саме тоді я зрозуміла.

Співбесіда вже провалена.

Бо або я його придушу.

Або він мене доведе до сказу.

І щось підказувало, що це тільки початок.