Глава 42. Магічне зілля

ВІД АВТОРА: щиро вдячна Вам, моїм першим підписникам (відстежувачам), що підтримуєте у мені творчий запал Lili fa, Rjzalinda Rey, Анна Тарасюк, Таня Тюпін, Людмила Білозір, Віра Кострицька, Галина Вознюк, Lana Deniz, Флу а, Оксана Шнайдер, Светлана, Ольга Радько, Ірина Колесник, Оксана Горшкова, Юлианна Богдан-Козловська,  Ludmila Boyko, Вікторія Колодій, Ірина, Liliya Shaqquri.

                                                                             ЩИРО ДЯКУЮ.

 Мабуть, дракон зупинив час, або ж такими оманливими були мої відчуття, бо здавалося, що ми пробули в будинку на узліссі увесь день і всю ніч. Повернувшись до палацу, я ледве рухалася на ватяних ногах, а в голові дзвоном відбивала думка: чинити опір батькові, втекти з весілля, бути з Арханом.

Так, моє серце було поневолене ним, я немов осліпла, увесь час бачачи перед собою тільки образ коханого чоловіка, що заступав собою увесь світ.

Сидячи у залі королівського театру, спостерігаючи за грою акторів, я думала тільки про нього, відшукуючи знайомі риси у зовнішності решти чоловіків. Повільно йдучи по східцях вгору та минаючи портрети, я зупинялася щоразу, коли бачила кремезного брюнета…

Та моєму батькові-королю було байдуже до мого стану, здавалося, він зовсім не помічав тих змін, що відбувалися з його донькою, він поводився немов закоханий юнак та лицар-переможець, натхненно віддаючи накази та попиваючи вино. Здавалося, тільки леді Сузанна мене й помічала, тільки їй одній було до мене хоча б якесь діло.

І саме тому, у переддень мого весілля, я вирішила зізнатися, що покохала іншого та передумала виходити заміж за герцога саме їй, коханці мого тата.

- Леді Сузанно, - почала я, опустивши погляд. – Мені потрібна ваша порада і, можливо, також допомога.

- Слухаю тебе, Халіно, - королівська фаворитка вивчала уважним поглядом мою тендітну фігурку, щільно затягнуту корсетом. - Яка допомога тобі потрібна?

- Мені не можна виходити заміж за герцога Ріна Скотра.

- Чому?

- Я подарувала своє кохання іншому.

- Як? Що ти хочеш цим сказати? Хто він?

- Я не можу розкрити всю правду, але…

- Ти що, втратила цнотливість? Мабуть, ти віддалася якомусь чоловікові того дня, коли не прийшла ночувати? Це ж скандал! І краще б ти...

- Ні, нічого такого не було, - я поспішила запевнити леді Сузанну, що з моєю невинністю все гаразд.

- Навіть не здумай! – обличчя леді почервоніло. - Своєю витівкою ти зганьбиш батька і занапастиш королівство.

- Але якщо погоджуся вийти заміж за нелюба, то… уб'ю себе.

- Стривай-но, - раптом на обличчі леді Сузанни засяяла хижа усмішка. - Є в мене один засіб від нерозділеного кохання.

- І що ж це?

- Чарівний еліксир, який я давним-давно придбала у однієї відьми, бо…

- Ти що, не любиш мого батька? У тебе є інший коханець? - вигукнула я, гнівно дихаючи.

- Я ж не сказала тобі, що приймала його... Хоча кілька крапель додала в чай, щоб не мучитися від надто полум'яної пристрасті.

- А … я зрозуміла. Але, леді Сузанно, я не хочу розлюбити … Архана.

- То його звуть Архан? Здається, я здогадалася, хто він.

- О ні…

-  Зрозумій, дитино, - голос фаворитки зробився солодкавим, як і її очі, - кохання іноді ламає життя, воно немов дурман, що застилає розум та приховує від нас справжній сенс того, що відбувається. А ти ще й надто юна, у тобі кипить та нуртує дівоча кров, емоції застилають оманою твій розум. Дай вгадаю: ти начиталася усіляких любовних романів і мрієш про пригоди?

- Ну… хто ж про них не мріє? Життя таке нудне та одноманітне.

- Я знаю, що це таке, бо й сама в твоєму віці діяла необачно, слава богу, мене було кому напоумити. Ти добре зробила, що у всьому зізналася мені.

- То чим же ви можете мені допомогти?

Я вже підозрювала, до чого схиляє ця жінка: зараз вона почне мудрувати, проте виявилося, вона приготувала дещо інше.

 - Обіцяю, коли ти приймеш еліксир, і твої почуття прийдуть у норму, ти сама здивуєшся, що мала намір вчинити вкрай нерозсудливо.

- Можливо, мені б і не завадило щось заспокійливе, - пригадуючи вчорашню пригоду та на що я була здатна, видихнула я.

- От і добре. Тоді чекай на мене тут, я швидко повернуся.

Леді Сузанна вийшла за двері, я ж, приміряючи вінок і фату, приречено подивилася їй услід.

«А що, - думала я, - можливо, вона має рацію, і мені слід вжити магічні ліки, щоб зцілитися від спопеляючої пристрасті. Я вип'ю еліксир, і будь що буде».

Коли леді Сузанна знову увійшла до моєї кімнати, я прийняла остаточне рішення: «Якщо навіть після зілля моя пристрасть до дракона не вщухне, тоді я втечу в найвідповідальніший момент, під час обряду вінчання. Але якщо я позбудуся «хвороби серця», тоді думатиму тверезо».

- Ось, - коханка тата простягла мені невеликий флакон з темно-фіолетового скла, заткнутий золотавим корком. – Необхідно випити щонайменше двадцять крапель.

- Так багато?

- Якщо твоя пристрасть, Халіно, настільки палка, що ти забуваєш про обов'язок спадкоємиці престолу і мрієш віддатися дракону, тоді треба пити не менше двадцяти крапель, щоб був ефект.

- Гаразд, вам краще знати.

Наливши з графина води, леді Сузанна зняла із пляшечки позолочений корок і, перехиливши над кришталевою склянкою, відміряла потрібну кількість крапель.

- Ось випий, - простягнула вона мені напій. - І ти миттю протверезієш, усі проблеми мов вітром здує, не сумнівайся.

Звичайно ж, я відразу піднесла склянку до вуст і вилила її вміст собі до рота, відчувши приємний м'ятний аромат.

- А чи довго треба чекати? - запитала я, все ще стискаючи склянку в руках.

- Зілля повинне подіяти миттєво. Але навіщо гаяти час – одягни весільне вбрання.

Зітхнувши, я підійшла до ліжка і погладила руками сукню - білу, розшиту камінцями, з блакитною фатою і вінком із синіх волошок.