Глава 42. Магічне зілля

Мабуть, дракон зупинив час, або ж такими оманливими були мої відчуття, бо здавалося, що ми пробули в будинку на узліссі увесь день і всю ніч. Повернувшись до палацу, я ледве рухалася на ватяних ногах, а в голові дзвоном відбивала думка: чинити опір батькові, втекти з весілля, бути з Арханом.

Так, моє серце було поневолене ним, я немов осліпла, увесь час бачачи перед собою тільки образ коханого чоловіка, що заступав собою увесь світ.

Сидячи у залі королівського театру, спостерігаючи за грою акторів, я думала тільки про нього, відшукуючи знайомі риси у зовнішності решти чоловіків. Повільно йдучи по східцях вгору та минаючи портрети, я зупинялася щоразу, коли бачила кремезного брюнета…

Та моєму батькові-королю було байдуже до мого стану, здавалося, він зовсім не помічав тих змін, що відбувалися з його донькою, він поводився немов закоханий юнак та лицар-переможець, натхненно віддаючи накази та попиваючи вино. Здавалося, тільки леді Сузанна мене й помічала, тільки їй одній було до мене хоча б якесь діло.

І саме тому, у переддень мого весілля, я вирішила зізнатися, що покохала іншого та передумала виходити заміж за герцога саме їй, коханці мого тата.

- Леді Сузанно, - почала я, опустивши погляд. – Мені потрібна ваша порада і, можливо, також допомога.

- Слухаю тебе, Халіно, - королівська фаворитка вивчала уважним поглядом мою тендітну фігурку, щільно затягнуту корсетом. - Яка допомога тобі потрібна?

- Мені не можна виходити заміж за герцога Ріна Скотра.

- Чому?

- Я подарувала своє кохання іншому.

- Як? Що ти хочеш цим сказати? Хто він?

- Я не можу розкрити всю правду, але…

- Ти що, втратила цнотливість? Мабуть, ти віддалася якомусь чоловікові того дня, коли не прийшла ночувати? Це ж скандал! І краще б ти...

- Ні, нічого такого не було, - я поспішила запевнити леді Сузанну, що з моєю невинністю все гаразд.

- Навіть не здумай! – обличчя леді почервоніло. - Своєю витівкою ти зганьбиш батька і занапастиш королівство.

- Але якщо погоджуся вийти заміж за нелюба, то… уб'ю себе.

- Стривай-но, - раптом на обличчі леді Сузанни засяяла хижа усмішка. - Є в мене один засіб від нерозділеного кохання.

- І що ж це?

- Чарівний еліксир, який я давним-давно придбала у однієї відьми, бо…

- Ти що, не любиш мого батька? У тебе є інший коханець? - вигукнула я, гнівно дихаючи.

- Я ж не сказала тобі, що приймала його... Хоча кілька крапель додала в чай, щоб не мучитися від надто полум'яної пристрасті.

- А … я зрозуміла. Але, леді Сузанно, я не хочу розлюбити … Архана.

- То його звуть Архан? Здається, я здогадалася, хто він.

- О ні…

-  Зрозумій, дитино, - голос фаворитки зробився солодкавим, як і її очі, - кохання іноді ламає життя, воно немов дурман, що застилає розум та приховує від нас справжній сенс того, що відбувається. А ти ще й надто юна, у тобі кипить та нуртує дівоча кров, емоції застилають оманою твій розум. Дай вгадаю: ти начиталася усіляких любовних романів і мрієш про пригоди?

- Ну… хто ж про них не мріє? Життя таке нудне та одноманітне.

- Я знаю, що це таке, бо й сама в твоєму віці діяла необачно, слава богу, мене було кому напоумити. Ти добре зробила, що у всьому зізналася мені.

- То чим же ви можете мені допомогти?

Я вже підозрювала, до чого схиляє ця жінка: зараз вона почне мудрувати, проте виявилося, вона приготувала дещо інше.

 - Обіцяю, коли ти приймеш еліксир, і твої почуття прийдуть у норму, ти сама здивуєшся, що мала намір вчинити вкрай нерозсудливо.

- Можливо, мені б і не завадило щось заспокійливе, - пригадуючи вчорашню пригоду та на що я була здатна, видихнула я.

- От і добре. Тоді чекай на мене тут, я швидко повернуся.

Леді Сузанна вийшла за двері, я ж, приміряючи вінок і фату, приречено подивилася їй услід.

«А що, - думала я, - можливо, вона має рацію, і мені слід вжити магічні ліки, щоб зцілитися від спопеляючої пристрасті. Я вип'ю еліксир, і будь що буде».

Коли леді Сузанна знову увійшла до моєї кімнати, я прийняла остаточне рішення: «Якщо навіть після зілля моя пристрасть до дракона не вщухне, тоді я втечу в найвідповідальніший момент, під час обряду вінчання. Але якщо я позбудуся «хвороби серця», тоді думатиму тверезо».

- Ось, - коханка тата простягла мені невеликий флакон з темно-фіолетового скла, заткнутий золотавим корком. – Необхідно випити щонайменше двадцять крапель.

- Так багато?

- Якщо твоя пристрасть, Халіно, настільки палка, що ти забуваєш про обов'язок спадкоємиці престолу і мрієш віддатися дракону, тоді треба пити не менше двадцяти крапель, щоб був ефект.

- Гаразд, вам краще знати.

Наливши з графина води, леді Сузанна зняла із пляшечки позолочений корок і, перехиливши над кришталевою склянкою, відміряла потрібну кількість крапель.

- Ось випий, - простягнула вона мені напій. - І ти миттю протверезієш, усі проблеми мов вітром здує, не сумнівайся.

Звичайно ж, я відразу піднесла склянку до вуст і вилила її вміст собі до рота, відчувши приємний м'ятний аромат.

- А чи довго треба чекати? - запитала я, все ще стискаючи склянку в руках.

- Зілля повинне подіяти миттєво. Але навіщо гаяти час – одягни весільне вбрання.

Зітхнувши, я підійшла до ліжка і погладила руками сукню - білу, розшиту камінцями, з блакитною фатою і вінком із синіх волошок.

- Дуже гарна, - уважно вдивляючись у моє обличчя, як мені видалося, зловісно прошепотіла леді Сузанна. - Ти будеш неперевершеною нареченою.

Потім світ довкола мене почав повільно обертатися, контури предметів розпливлися…

- Мене нудить, - сказала я служниці, яка раптом постала переді мною замість леді Сузанни, так що я навіть не встигла помітити, коли та куди вона зникла. - Мені потрібно терміново до туалету.

- Вам аж так зле? Ходімо, пані Халіно, - взяла мене під руку Барбара, - я вас проведу.