Глава 9. Перша зустріч із нареченим

- Ні, наречений уже в дорозі, а ваш батько не дозволить розігратися скандалу. Так що давайте готуватися до весілля.

Я була вражена тим, що почула, але потім поступово заспокоїлася.

«А раптом це все звичайні наклепи заздрісників? І мій майбутній чоловік - добра людина, я навіть зможу його покохати, а він покохає мене. Як господиня, після весілля я поміняю у своїх нових володіннях всю прислугу, буду постійно поруч, і у лорда Тергурна Шебса аж ніяк не вийде мені зраджувати».

Такі думки крутилися у мене в голові, доки служниці допомагали одягнути білизну - красиві ажурні панталони і корсет на густій шнурівці, що робив мою тонку талію ще тоншою.

Потім настала черга сукні. Вона було чудова. Нижні небесно-блакитні спідниці лягли під білий поділ із шовку, розшитий блакитними і бірюзовими камінцями. Нарешті мені на груди лягло розкішне кольє з діамантів та сапфірів. Обережно піднявши волосся, Барбара просилила мені у вуха сережки-підвіски, потім стиліст поворожив над зачіскою. Коли служниця поклала на голову віночок і розправила фату, я виглядала дивовижно.

- А все-таки ще якось можна вибрати іншого нареченого? - прошепотіла я… і в ту ж хвилину почула гучні звуки сурми, вони сповіщали про те, що у ворота замку в'їжджає мій майбутній чоловік.

- Лорд Тергурн Шебс! - вигукнула одна з дівчат, визираючи в вікно. - Який же він красивий!

- Красивий? .. - я раптом відчула легенький укол ревнощів. І, не зважаючи на всі ці королівські пристойності, підбігла і сама до вікна. Перед моїм поглядом відкрилася дивовижна картина - трійко чорних коней тягнули золоту карету з відкритим верхом. У ній, на парчевих покривалах сидів трохи блідуватий чоловік років тридцяти, стрункий і похмурий.

Одягнений лорд Тергурн Шебс був у сюртук світло-сірого кольору. Чорні, немов вороняче крило, пасма волосся обрамляли його обличчя; неприродно червоніли губи. Напевно, цей таємничий лорд володів якимось чарівним даром, бо, вловивши мій уважний погляд, він раптово підвів обличчя вгору - і наші очі зустрілися, його - темні, немов найтемніша ніч, і мої - небесно-блакитні.

- Ох, - пискнула я, затремтівши всім тілом та відсахнувшись у глибину кімнати.

- І все-таки ви зробили хороший вибір, - якось аж занадто пристрасно простогнала Барбара. - Адже, незважаючи на всі недоліки, ваш майбутній чоловік до біса гарний, правда ж?

- Ага, так і є… - мовила я, повертаючись до дзеркала, щоб упевнитися, що все ще є королівною Халіною, тому що на колишню Марину, будь вона хоч у що одягнена, такий чоловік навіть не глянув би. Тепер же я була самим втіленням вишуканості, ніжності і шарму.

В цю хвилину двері відчинилися, і увійшов король.

- Ну що, донечко моя, - урочисто вимовив він, - ти вже готова до вінчання?

- Напевно, що так…

- Ось, візьми свій букет, - слідом за Сезаном Коншергом увійшла леді Сузанна, вона тримала в руках букет із білих лілій, що розповсюджували неймовірно насичений приємний аромат.

Взявши мене під руки, король і його коханка рушили широкими східцями донизу, де вже чекав весільний кортеж.

Нашу появу сприйняли дуже радісно, відразу ж заплескавши в долоні та вигукуючи поздоровлення, згори посипалися пелюстки троянд та крихітні блискучі папірці.

У мене вся кров зійшла з обличчя, як тільки я побачила свого нареченого. Лорд Тергурн Шебс стояв біля своєї карети, його оточувало кілька чоловіків. Тепер я змогла гарненько роздивитися високий зріст чоловіка, його рівну статуру, широкі плечі, чисте бліде обличчя.

Не сміючи підняти голови, я пішла в напрямку свого кортежу, до білого коня, що стояв, запряжений в білу й заквітчану карету з синіми і рожевими стрічками, що розвівалися на вітрі. Допомагаючи мені піднятися на сходинку, король підморгнув.

- А ти розумничка, моя доню, Халіно.

- Розумничка?

- Бо цього разу ти нарешті стримала свою обіцянку.

Як тільки мій батько-король відійшов, в карету поруч зі мною сіли двоє дівчат, красиво вбрані в рожеві сукні.