Глава 8. Моторошні плітки про нареченого

Прокинулася я від думки про те, що саме сьогодні відбудеться моє весілля, а я ще ж не бачила ні нареченого, ні сукні.

- Барбаро! - погукала я, заледве розплющивши очі, потім швидко підвелася з ліжка і підійшла до квітки. Вона була схожа на півонію, тільки поміж пелюсток стирчали тичинки дивовижного бірюзового кольору. Нахилившись, я понюхала цю красу, аромат був схожий на суміш авокадо, банана та персика.

- Доброго ранку, - в кімнату увійшла служниця. - Ви так рано встали, моя пані, адже ще немає і шести.

- Чомусь мені не спалося, - пробурмотіла я. - До того ж, яка наречена буде спати напередодні свого весілля? Де моє плаття?

- Про це не хвилюйтеся, - посміхнулася Барбара. - Зараз підемо до ванної ...

- Так набридла мені ваша ванна! - перебила її я. - Уже сил ніяких немає митися по три рази за день!

- А що такого? - брови служниці здивовано злетіли вгору. - Раніше ви не скаржилися і навіть могли заснути, лежачи в теплій воді.

- Ну добре, - зітхнула я, в тисячний раз нагадуючи сама собі: Марино, зараз ти – вередлива й розманіжена сплюха, королівна Халіна, так що пригальмуй.

Через декілька хвилин я вже лежала у спіненій воді, дозволяючи двом дівчатам терти моє тіло величезними м’якими губками. Потім мені вимили волосся у відварі з пахучих трав і загорнули в рушник.

- Тепер лягайте на диван, - сказала Барбара, - стиліст займеться вашою зачіскою, а масажисти гарненько розімнуть тіло.

Я боялася тільки одного, що після всіх цих процедур мені знову захочеться спати, і тоді я змушена буду зустрічати свого нареченого з пом'ятим обличчям і припухлими повіками.

- Випийте підбадьорливого чаю, - подала мені чималенький кухоль служниця.

- Підбадьорливого? Гм… а це ще що таке?

- Щоб приготувати чудодійний напій, я спеціально купувала у лісової відьми зілля.

- А навіщо мені так багато?

- Щоб ви могли протриматися без сну добу, - здивовано підняла брови Барбара. – Адже ж це ваше весілля. Спочатку буде вінчання, потім бенкет, після нього - шлюбна ніч… і ось тоді вам буде геть не до сну.

- Чому?- я наївно закліпала.

- Не варто недооцінювати лорда Тергурна Шебса, - лукаво повела очима служниця. - Він хоч і виглядає похмурим, але з темпераментом там все в порядку.

- А ти звідки знаєш?

- Можна подумати, що ви не чули всіх цих пліток про його численних коханок і про те, що цей чоловік настільки невтомний у ліжку, що може закохати жінку до смерті.

- Не може такого бути! - охнула я, уявивши себе на місці такої нещасної.

- А ще подейкують, що самих тільки коханок лорду Тергурну не вистачає, і він частенько використовує для любовних утіх прислугу, що всі дівчата в його палаці надзвичайно красиві, як на підбір, і що він сам займається відбором своїх служниць, час від часу з такою метою роз'їжджаючи по своїх безмежних володіннях.

- Та невже? – з острахом видихнула я, відчуваючи, як по моїй спині побігли дрижаки. - І що, оце ось за такого ловеласа мій батько погодився видати мене заміж?

- Але ж ви самі його вибрали.

- Не знаю, що на мене тоді найшло. Слухай, Барбаро, а мені ще можна передумати? Може, я подивлюся й на інших кандидатів.