Глава 6. Сороміцький ритуал

 Лиш потрапивши в свою кімнату, я відразу ж усвідомила масштаб проблеми: так, я, тобто, моя сутність, тепер існувала в тілі якоїсь королівни Халіни, дуже красивої, але навіженої дівчини, яка до того ж повинна виявитися незайманою.

Це мене й лякало.

 От я особисто могла б пройти будь-який медогляд, щоб пред’явити беззаперечні докази своєї невинності.

Але ж це тіло не моє!

- Пані Халіно, ходімо до купальні, - покликала мене Барбара, тим самим відірвавши від важливого заняття - я скрупульозно вивчала свою нову зовнішність.

- Іду, - настрій у мене був ніякий.  Хоча, я повинна б радіти такому «злету в кар’єрі та соціальному статусі», але ...

У ванній на мене чекала приготовлена купіль, чомусь жовтувато-болотного кольору, три служниці і якийсь хлопець.

- Що, просто при ньому? - здивовано запитала я у Барбари, коли вона запропонувала мені роздягнутися.

- Це ж ваш лікар, - хмикнула служниця. - Чомусь я не пригадую, щоб ви раніше його соромилися.

- Але ж…він чоловічої статі!

- І що? Раніше вас це геть не турбувало, до того ж лікар Суневс - євнух.

- А-а-а ... - зрозуміла я причину його дещо жіночної статури та м'яких рис обличчя. А ще, цей Сувенс був одягнутий в яскравий балахон блакитного кольору, розшитий блискітками. Голову лікаря прикрашали збиті в високу зачіску кучері і шапочка, що трималася на самому вершечку дивної конструкції невідомо як.

Скинувши одяг на підлогу, я переступила через нього і з допомогою однієї з дівчат занурилася у ванну. Вода була теплою та пахучою.

- Це що, мед? - запитала я у Барбари, завбачливо зав'язуючи довге волосся в тугий вузол, щоб не намочити.

- Мед, молоко, відвар липи та морська сіль, - відповіла служниця.

- Розслабтеся, пані, - попросила мене одна з дівчат, - я промасажую вам плечі.

Кілька хвилин я відчувала повну насолоду. Спритні руки ніжно пурхали, то стискаючи, то погладжуючи шкіру, пахощі липи і молока заспокоювали. До того ж до мене долинали ніжні звуки сопілки. Розплющивши очі, я з подивом побачила, що грає Сувенс.

Вода почала поступово вирувати, Барбара подала мені чай, і я повільно сьорбала, розслабляючись все більше.

- Тепер прошу вийти з ванної і лягти ось на цей диван, - коли я допила залишки солодкого напою, служниця забрала з моїх рук чашку, вказавши на білосніжне ложе.

- Так я ж його забрудню, - я демонстративно набрала в жменю рудої каламутної води і вилила її назад.

- Чи ж вам про це турбуватися, моя пані, - прибравши від пухких губ сопілку, Сувенс запхнув її собі за пояс, так що виглядало, мов меч.

- Ну, як знаєте, - хмикнула я, виходячи із ванної. Каламутна вода стікала по моєму тілу на рожевий килимок, залишаючи на ньому бурі плями. Пройшовши до дивану, я зручно розташувалася на його м'якій поверхні, чомусь не відчуваючи ні краплі сорому.

А взагалі-то, чому я повинна була соромитися? Адже я - королівна, пані, всі решта - мої слуги.

Аж раптом Сувенс і собі влаштувався із самого краєчку.

- Отож, я повинен перевірити збереження вашої цноти, - м’яким оксамитовим голосом звернувся він, доторкаючись до мого оголеного коліна.

- Як ?! - обурилася я. – Навіщо? Я невинна… І немає вам чого мацати моє тіло. Врешті… я соромлюся.

- Такою є обов'язкова процедура перед балом, - пояснила мені Барбара.

- А що, ви вже й мені не вірите? Вашій пані? – я сіла та швидко загорнулась у простирадло.

- Та як же так, - служниця сіла поруч зі мною, її теплі долоні лягли на мої плечі. - Якщо три головних мага не переконаються в тому, що ви – незайманка, наше королівство в біді.

- Як ... три мага?.. - пробурмотіла я, здригаючись від нехороших передчуттів.

- Ой, Халіно, ну досить прикидатися, - Сувенс підсунувся трохи ближче, обережно торкаючись моєї спини.

- А що, невже можуть бути якісь сумніви? Адже я – благородна королівна, живу в палаці! – я спробувала чинити опір, але все марно…

Напустивши на мене якихось чар, лікар швидко провів огляд, так що я, палаючи від сорому, декілька хвилин відчувала себе мов на оглядовому кріслі в гінеколога.

- Такий протокол. І потім ... Два дні тому ви втекли до лісу, - Барбара йому допомагала, міцно тримаючи мої коліна. – Між іншим, пробули там більше доби. Так що невідомо, що й до чого.

- Що й до чого? .. - машинально повторила я з придихом, в той же час побоюючись: а що коли Халіна таки встигла комусь віддатися, або її зґвалтували там, в лісі. Адже недарма ж вона покинула своє тіло, в яке потрапила я.

Ці думки, мої розведені коліна, відсутність одягу, згадка про якусь обов'язкову перевірку трьома магами …

- Ну досить! – нарешті скрикнула я, знемагаючи від сорому та, гнівно відштовхнувши від себе м’які руки лікаря, сіла на дивані, важко дихаючи та поправляючи волосся.

- Цнотлива, - відразу ж почула я солодкуватий голос євнуха.

- Ну, ось і все, тепер масаж, - вдоволено промурмотіла Барбара.

Після масажу, коли я буквально потонула в ароматичних оліях, якими мене облили з ніг до голови, я знову була змушена занурюватися в ванну, аби відмитися від того всього. Потім я ще сиділа в довгастому мілкому фарфоровому тазику з теплою і кришталево прозорою водою, а дівчата чаклували над моїм волоссям.

Нарешті, чиста і свіжа, одягнена в білий махровий халат, я повернулася до своєї спальні, де на мене чекала служниця із нагрітою нічною сорочкою в руках.

- Це розслаблюючий та заспокійливий чай, - вона подала мені повну чашку пійла. - Випийте і занурюйтесь в цілющий сон, тому що завтра вам доведеться пройти ретельну перевірку.

- Перевірку? Ще одну? Мені це не почулося? – випивши до дна, я раптом відчула блаженне розслаблення і занурення в невагомість. - А я думала, що вже її пройшла, і буде просто бал.

- Звичайно, ж буде, - долинуло до мене, немов здалеку. - Але перед тим - перевірка трьома магами.