Глава 5. Розваги у колі королівської родини

І знову я зустрілася із батьком Халіни та його коханкою Сузанною. Сидячи на дивані, один проти одного, вони мило розмовляли про щось своє особисте, тримаючись за руки, та коли я увійшла, швидко відсторонилися.

- Ну як, донечко, ти вже прийшла до тями? – насупивши густі брови, запитав король.

- Так, звичайно ж… таточку, - мило посміхнулася я, пригадуючи, як насправді от просто зараз виглядаю; я спробувала погратися в театр та зобразити на своєму миловидному ляльковому личку саму невинність, уявивши себе королівною – гарно вихованою та навіженою водночас, та яка попри все – через свій статус спадкоємиці престолу - йде на деякі поступки.

- А ми вже послали гінця до лорда Тергурна Шебса.

- О, навіть так? – я манірно схилила набік голову та склала губи бантиком, театрально покліпавши довгими віями.

Раптом поглянувши на себе у настінне дзеркало, я мало не впала зо сміху, та обачливо прикусила язика й, не втримавшись, зробила вигляд, що закашлялась.

- Насправді ти зовсім не хвора, не прикидайся, - пирхнула леді Сузанна.

- Та ні… я просто…

- Вінчання призначене в храмі Срібного Місяця, після обряду ми повернемося в замок, щоб відсвяткувати укладення шлюбу та дотриматися усіх формальностей. Потім ти поїдеш жити до свого чоловіка.

- Вінчання в храмі Срібного Місяця? - я зобразила здивовування, хоча цього разу не потрібно було й прикидатися. А ще мені було цікаво, що ж це за храм такий, і яким буде обряд.

Після ситної вечері, взявши під руку, леді Сузанна повела мене до театру, влаштованого всередині замку. Король Сезан Коншерг пішов разом із нами. За ним потяглася свита.

«Ото вже чудасія, - подумки кпила із цього всього я. – От аби мене тепер хтось побачив! Йду собі така, у супроводі королівських осіб, до приватного розважального центру, за нами суне група підтримки, чи охорона… Сміх та й годі. Але ж це краще, ніж шкільна їдальня чи, тим більше, міська лікарня!»

Нарешті, дійшовши до високих дверей, оббитих темно-синім оксамитом, наша процесія спинилася. Двоє слуг завбачливо вибігли вперед та відкрили перед нами двері.

Я вперше побачила таке диво: зал був на десять осіб, але занадто розкішний і досить затишний; широка сцена, завішена оксамитом та освітлена безліччю вогнів. Як тільки ми сіли в зручні крісла, завіса розсунулася, і перед нами забігали туди-сюди балерини в пачках, залунала ніжна мелодія, попливли декорації, що натякали на те, що це має бути дрімучий ліс. У глибині сцени я побачила подобу гостроверхої  будівлі, верхівку якої прикрашало срібне коло, що красиво мерехтіло відблисками білих та синюватих вогнів. Потім балерин змінили артисти в чорних костюмах та масках, що закривали їм півобличчя, на їх головах здіймалися ковпаки.

- Щось мені все це нагадує, - от просто щоб щось сказати, пробурмотіла я, розлягаючись у кріслі та з цікавістю спостерігаючи за грою акторів.

- Натяк на твоє весілля, - хмикнула леді Сузанна. - Поки ти спала, я придумала цю постановку, і вона називається «Королівна-білявка щасливо виходить заміж».

Так, це було вже занадто незвично: особисто для мене, мало того - про мене! - був написаний спектакль!

- То ви… ще й сценаристка? – бовкнула я маловідоме для мене слово, яке десь та колись чула, і от, воно мені згодилось.

- А наче ти не знаєш, - набундючилася коханка мого батька.

- Гей, Халіно, досить уже вдавати із себе вередливе дівчисько, - грізний голос короля заставив мене здригнутися, я миттю виструнчилася, наче сиділа за партою.

- Вона навмисно постійно мене дратує… - ображено схлипнула Сузанна.

Всередині у мені закипів гнів: то це ця товстуля, як виявляється, вирішила налаштувати проти королівни її батька? Що ж, і тут «Кайдашева сім'я»…

Не бажаючи провокувати новий спалах родинного непорозуміння, я вирішила завбачливо мовчати, і до самого кінця дивилася із захватом цю оперу, тому що гру акторів ще й супроводив спів хору.

На завершення на сцену вийшла дівчина в мерехтливій сукні та з короною на голові. Вона несла на витягнутих вперед руках немовля. Раптом вогні згасли, і серед цілковитої темряви почулося моторошне ревище, потім ударили в барабани, аж я зі страху втиснулася у спинку крісла. Потім тьмяно засяло кілька ламп, зі стелі донизу полився потік червоно світла, скажено гримнуло та затріщало - і біля ніг дівчини раптом впало чудовисько, з пащі якого вирвався передсмертний рик.

- Оце так спецефекти! - я навіть не втрималася і заплескала в долоні, так все це мені сподобалося.

- Халіно, на завтра призначений бал на честь твоєї невинності, - коли ми виходили з театру, несподівано повідомив король. - Зараз ти повернешся до своєї опочивальні та підбереш відповідну сукню, потім служниці тебе підготують.

- Бал… на честь моєї невинності? - моє обличчя запалало від сорому.

- Та з нею і справді щось не так, - закопилила губи леді Сузанна.

- Я тобі нагадаю, - уважно й стурбовано до мене придивляючись, досить стримано пояснив король, - вже післязавтра приїде твій суджений. А до того часу всі церемонії повинні бути дотримані, так що - доброї тобі ночі.

- Але… все ж таки мені потрібно пояснити… - забелькотіла я, відчувши острах та з надією поглядаючи на фаворитку короля, як я зрозуміла, саме вона виступала в ролі моєї наставниці.

- Гарного тобі відпочинку. Тобі все пояснить твоя служниця, а ми з леді Сузанною вирушаємо в свої покої, - беручи коханку під руку, мій так званий батечко байдуже розвернувся та рушив у супроводі численної свити мимо мене, я тільки оторопіло провела їх поглядом.

- Господи, та їм насправді геть начхати на свою доньку, - прошипіла я услід своїм так званим батькам, дивуючись цілковитій байдужості до моїх переживань. - Аби лише врятуватися від чорних магів!