Останній бій

Пройшло кілька днів з моменту, коли Діма вирішив відкритися і розповісти правду своїм друзям. Це було сміливе рішення, і я відчула, як наше життя змінилося. Нам стало легше дихати, і ми більше не відчували тиску через постійні маніпуляції Марини. Але, як ми й передбачали, вона не збиралася здаватися так легко.

Вранці після лекцій я отримала повідомлення від Свєти: "Ти бачила, що вона знову написала?"

Моє серце прискорило свій ритм. Я відкрила свій телефон і побачила, що Марина опублікувала новий допис. Цього разу це був більш агресивний хід. Вона не просто натякала на старі помилки Діми, а зробила їх основою для свого чергового нападу. Вона писала, що "деякі люди змінюються лише на гірше", і натякала, що ті, хто залишається з такими, "можуть тільки пошкодувати про свій вибір".

Цей допис поширювався серед студентів, і люди знову почали обговорювати його. Я відчула, як хвиля розчарування і страху піднімається в мені. Марина не просто шукала спосіб зруйнувати наші стосунки — вона намагалася налаштувати людей проти Діми, змусити їх бачити його в негативному світлі.

— Вона ніколи не зупиниться, — сказала я Дімі, коли ми зустрілися біля університету. — Вона зробить все, щоб нашкодити тобі. І це... це нестерпно.

Діма виглядав спокійним, але в його очах була глибока напруга.

— Я знаю, — відповів він. — Вона зробила ще один хід, але це не змінює того, що ми вже пройшли. Ми зробили крок вперед, і тепер їй стає важче впливати на людей.

— Але вона все ще може нам зашкодити, — сказала я, дивлячись йому прямо в очі. — Що, якщо її слова переконають когось?

— Ми повинні залишатися сильними, — сказав він, взявши мене за руку. — Іро, ми вже знаємо, що вона діє з відчаю. Але зараз найважливіше — це те, що ми разом. І її слова більше не мають такого впливу, як раніше.

Я зітхнула, намагаючись заспокоїтись. Його рішучість завжди допомагала мені, але я знала, що останні кроки Марини були її найбільшими спробами зруйнувати нас. І якщо вона не досягне успіху, вона може вдатися до ще більш радикальних дій.

Протягом наступних днів ми спостерігали, як її допис поступово втрачав популярність. Люди переставали обговорювати це, і плітки почали затихати. Але в мене залишалося дивне передчуття, що це затишшя перед бурею.

Одного вечора, коли я поверталася додому після занять, мене раптово зупинила Марина. Вона стояла біля воріт університету і виглядала по-іншому, ніж раніше. В її очах був відчай, і вона виглядала втомленою, але водночас її погляд був холодним і рішучим.

— Нам потрібно поговорити, — сказала вона, не чекаючи відповіді. Вона підійшла ближче, і я відчула напругу в повітрі.

— Я не думаю, що нам є про що говорити, — відповіла я, намагаючись триматися впевнено. — Ти зробила свій вибір, Марина. Ти вирішила боротися замість того, щоб змиритися.

— Боротися? — саркастично перепитала вона. — Ти думаєш, це боротьба? Це лише початок. І ти не розумієш, у що вплуталась.

Її слова пройшли крізь мене, залишаючи гірке відчуття.

— Ти втратила, — тихо сказала я. — Ти намагалася зруйнувати наші стосунки, але ми стоїмо разом. І твої спроби більше не мають сили.

Марина нахилила голову і гірко посміхнулася.

— Думаєш, що ти виграла? — запитала вона, а в її голосі була ледь помітна злість. — Діма — це тільки початок твоїх проблем. Ти не знаєш, на що я здатна.

Моє серце затріпотіло. Це було більше, ніж просто погроза. Це звучало так, ніби вона планує щось серйозне. Але цього разу я не відступила. Я більше не боялася її маніпуляцій.

— Ти можеш робити що завгодно, Марина, — відповіла я спокійно. — Але я не дозволю тобі зруйнувати те, що ми маємо. Ніякі плітки, погрози або маніпуляції не змінять цього.

Вона замовкла на кілька секунд, дивлячись на мене з презирством.

— Ну, тоді подивимось, як довго ти зможеш триматися, — сказала вона і швидко пішла геть, залишивши мене стояти на порожній вулиці.

Повернувшись додому, я відчувала змішані емоції. З одного боку, я була впевнена в наших стосунках з Дімою, але з іншого боку, Марина не залишала спроб зруйнувати наше щастя. Вона діяла, ніби мала якусь приховану карту, але я більше не могла дозволити їй лякати мене.

Наступного дня я зустрілася з Дімою і розповіла йому про нашу розмову з Мариною. Він вислухав мене уважно, але я бачила, що він більше не був таким напруженим, як раніше.

— Вона просто не може змиритися, — сказав він, коли я закінчила. — І це її найбільша слабкість. Вона не знає, як відпустити і рухатися далі.

— Але що, якщо вона спробує зробити ще щось? — запитала я, відчуваючи тривогу.

— Ми готові до цього, — відповів він впевнено. — Ми сильніші разом, Іро. І жодні її спроби не розлучать нас, якщо ми будемо стояти пліч-о-пліч.

Його слова принесли мені полегшення. Ми пройшли через стільки перешкод, і зараз я розуміла, що Марина більше не має тієї сили, яку мала раніше. Вона могла продовжувати свої спроби, але вже втратила головну зброю — наш страх і невпевненість.

Ми обнялися, і я відчула, як всі мої сумніви відходять на другий план. Так, нас чекають ще випробування, але тепер ми знали, що можемо їх подолати разом.

І навіть якщо Марина ще не зупинилася, вона вже програла. Її спроби більше не мали влади над нами.