Крок у невідоме

З кожним днем наше спілкування з Дімою ставало все ближчим, хоча й залишалося в тіні від усіх. У соцмережах ми обговорювали все, що було важливим: від смішних дрібниць до його колишніх стосунків. Це була якась інша реальність, де ми могли бути щирими, без масок. Але в реальному житті все було набагато складніше.

Одного разу після пар я вийшла з університету й помітила Діму на лавці біля входу. Він дивився на свій телефон, його погляд був зосереджений. Я зупинилася, щоб не видати, що вже бачу його, але моя увага була цілковито прикута до нього. Він сидів один, але відчувалося, що думки про когось постійно займали його розум. І мене охопив страх, що це не я.

У цей момент підбігла Свєта, вирвавши мене з роздумів.

— Іро, ти йдеш на каву? — весело запитала вона, хоча я бачила в її очах легке занепокоєння. Вона останнім часом багато питала про те, що зі мною відбувається, але я продовжувала тримати все в собі.

— Звісно, — зусиллям відповіла я і швидко відвернулася від лавки, де сидів Діма. Вдалося. Може, Свєта не помітить, як сильно мене турбує кожен його рух.

Ми зайшли в кав'ярню неподалік, де ми з Свєтою часто проводили час після лекцій. Це було місце, де ми обговорювали все: від навчання до наших особистих життів. Але сьогодні розмова затихла. Свєта щось гортала в телефоні, і я знала — довго це не триватиме. Її природна цікавість завжди брала гору.

— Ти сьогодні якась... відсутня, — нарешті промовила вона, не піднімаючи очей від екрана.

Я на секунду зупинилася. Скільки ще я можу приховувати правду від неї? Вона ж моя найкраща подруга. Але що буде, коли вона дізнається, що ми з Дімою таємно спілкуємося? Чи не сприйме це як зраду?

— Та ні, все нормально, — відповіла я, але Свєта вже помітила, що щось не так. Вона знала мене краще, ніж будь-хто інший.

— Іро, я ж бачу, що ти щось приховуєш. Це пов’язано з Дімою? — прямо запитала вона, зсунувши брови.

Моє серце зупинилося на мить. Вона сказала це так раптово, що я не знала, як реагувати. Чи варто збрехати? Чи краще розповісти все?

— Чому ти раптом про нього згадала? — нервово запитала я, намагаючись виграти трохи часу.

Свєта нахилилася ближче, з її очей зникла усмішка. Вона була серйозною.

— Тому що я знаю, що щось відбувається. Ти занадто часто дивишся на нього, занадто швидко відповідаєш на повідомлення, коли він поруч. І він теж став поводитися інакше, коли ти поруч. Ну і... — вона раптово засміялася. — Ти просто не вмієш брехати.

Я відчула, як мої щоки почервоніли. Чи варто було це заперечувати? Свєта ж все одно помітить.

— Ми спілкуємося, — нарешті визнала я, дивлячись на неї з надією, що вона зрозуміє. — Але ми вирішили поки що нікому про це не розповідати. Ну... ти знаєш, яка тут атмосфера. Якщо хтось дізнається, то почнуться плітки. І його колишня, Марина, ще й постійно намагається повернутися до нього.

Свєта здивовано подивилася на мене. Вона замовкла на кілька секунд, ніби обмірковуючи те, що я щойно сказала. І тоді я відчула, що всередині мене все завмерло — чи не засудить вона мене? Чи не скаже, що я роблю щось неправильно?

— Іро, — нарешті заговорила вона, піднімаючи брову, — я ж знала, що щось є. І що? Це чудово! Але навіщо ви це приховуєте? Думаю, ти заслужила на щось краще, ніж просто таємне листування.

Я трохи розслабилася, хоча її слова змусили мене замислитися. Вона мала рацію: як довго ми зможемо приховувати наші стосунки? І чи варто взагалі це робити?

— Я просто боюся, що все може зіпсуватися, — тихо відповіла я. — Ми тільки починаємо. І я не знаю, куди це приведе.

— Послухай, — сказала Свєта, поклавши руку на моє плече, — якщо він тебе справді цінує, то це не має значення. Все починається складно, але, якщо ти відчуваєш, що це справжнє, варто бути чесною із собою. І з ним.

Я вдячно подивилася на неї. Вона завжди вміла заспокоїти мене, навіть у найскладніші моменти. Але в той же час слова Свєти змусили мене замислитися: що буде далі? Чи варто продовжувати приховувати наші стосунки? Можливо, настав час зробити крок у невідоме і з’ясувати, що нас чекає попереду.

далі буде...

Друзі я рада що вас зацікавила моя книга,сподіваюсь наступні глави вам сподобаються...

Ваш автор