Вечірка знайомство або моє серце розбите

Зрозумівши що мені нічого не світить я вирішила відриватися на повну. Майже під ранок ми почали збиратися в гуртожиток. Залишилося декілька годин до початку навчання. Коли ми прийшли в кімнату моя подруга відразу лягла спати,а я змивши косметику,почала збиратися в душ,щоб привести себе до ладу. 

Привівши себе в презентабельний вигляд я почала будити Свєту але вона відмовилася вставати на пари і я пішла одна.

Зайшовши в корпус університету,я відразу побачила його. Він спускався сходами з другого поверху зі своїми друзями і дівчиною.

Моє серце забилося а шаленому темпі,але я розуміла що такій сірій миші як я не світить така партія як він. Перевівши погляд в іншу сторону мені стало легше,і я почала думати де взяти гроші на окуляри.

Розуміла що батьки грошей не дадуть а стипендія буде не скоро,я вирішила пошукати якусь роботу для студентів на перерві в кафе. 

В обідню перерву сівши за столик в кафе з кавою та піцою я почала шукати оголошення про роботу,і навіть не помітила що біля мене хтось сів.

-Ти ж Іра, правильно? Піднявши голову я зустрілась з цими прекрасними блакитними очима і навіть забула як дихати. Заспокоївшись я запитала 

-Так це я,а що?

-Вибач я вчора розбив твої окуляри,тож ось тримай нові,на вечірці не мав змоги тобі їх віддати.

-Це мені? Але навіщо? Це ж я на тебе налетіла. Тож це я маю вибачатися.

-Та ні ,це я мав дивитися куди я йду а не зависати в телефоні. Тож тримай окуляри і ще раз вибач. До речі мене звати..... Але тут його покликали і він пішов навіть не попрощавшись,не говорячи про те що не назвав свого імені . Хоча його ім'я я вже знала. Діма -4 літери а серце завмирає. 

-Іра зосередься. Ти приїхала сюди вчитися а не хлопців заводити.