Знайомство з Дімою,або халепа

-Вибач будь ласка не бачила куди біжу.

-Це ти вибач я заговорився  і відволікся. Давай допоможу піднятись?

-Та ні не потрібно,я сама. 

Я зашарілась як буряк. Я піднялачь,струсила пил з себе,але тепер настало розуміння що моїм окулярам капець. Нажаль ремонту не підлягають.

-О ні, тільки не це. Мої окуляри. 

-Ще раз вибач за те що врізався в тебе. Невже їх не можна відремонтувати або купити нові. Я не представився мене Діма звати а тебе?

-Іра, дуже приємно. Нажаль таких ніде немає,це виготовляли на замовлення. А лінзи прийдуть через тиждень. Сподіваюсь що за цей час я адаптують обходитися без окулярів.

-Іро ми запізнюємось. Кажуть що наш куратор не любить тих хто запізнюється.

-Свєт я вже йду. Була рада знайомству Діма. 

-Ще побачимось.

Ми з Свєтою якраз встигли на першу пару з куратором. Загалом все пройшло непогано. Єдине що шкода так це окуляри.

Повертаючись в гуртожиток,я побачила знайомий силует біля входу. Виявляється що Діма також живе в гуртожитку,тож ми будемо бачитися часто. А він доволі симпатичний, цікаво скільки йому років.

-Іро прийом ти тут.?

-Та,що? Ти щось казала?

-Я питали чи ти підеш сьогодні в парк зі всією групою,ми хочемо посидіти познайомитися ближче один з одним.

-Так звісно,я йду.

-Куди це ти весь час дивишся?

-Та ні нікуди. Ходімо переодягнемося і підемо в парк.

-Мала він тобі не по зубах. Я чула від дівчат що за ним бігає пів факультету але він ні на кого уваги не звернув. Деякі навіть жартують що він гей. 

-Можливо він не зустрів ще свою суджену. Все досить про це. Ходімо,а то спізнимося на посиденьки.