— Принце! Принце! Принце! — верещав гриб, плигаючи на місці, нагадуючи поведінкою Каваро.
В його очах застиг страх, а ручки злетіли до шляпки. Схопив її так, наче вона могла покинути свого власника раз і назавжди.
— Моккі, заспокойся й поясни, що трапилося, — Кадзу присів біля гостя, поклавши йому руку на плече. — Я не зможу допомогти, якщо ти й далі панікуватимеш.
— Ага, грибочку, лис діло каже. — У цьому питанні наші з нагіцуне думки зійшлися.
— Ой-йо-йойки, — заголосив гриб. — До лісу прийшла джороґумо*. Вона сказала, що я та мої браття і сестри їй заважаємо... — у нього на очах з'явилися сльози.
Та що ж це за день такий?
— Я так розумію, вечеря відкладається? — похмуро спитала я в Кадзу, чудово знаючи відповідь.
— Кицю, ти зараз серйозно? — брови чоловіка зійшлися на переніссі, між ними залягла глибока складка. — Таке робиться, а ти лишень про їжу й думаєш?
Напевно його питання мали б мене присоромити, але окрім голоду я зараз абсолютно нічого не відчувала.
Ну що ж? Голодна Міцукі йде надерти дупцю жінці-павуку. Хоча я вже стільки разів ловила облизнів замість поєдинків, що вже боюся комусь погрожувати.
— Показуй, де там твоя горе-павучиха, — звернулася я до гриба, який гучно шморгнув носом, а потім розтер шмарклі по всій засмученій мордочці. — А ти... — з викликом поглянула на принца, — навіть не думай мені заважати. Цей йокай мій, втямив?
— Та я й не думав нічого такого, — він лише розвів руками. — Та й жінок я не б'ю, навіть якщо вони злі й противні.
— І хто це каже? — здивовано перепитала я. — Принц Кадзу, що в першу нашу зустріч поводився геть не по-чоловічому. Забув, як виганяв мене з дому? — мій пальчик помахав перед його носом.
— Ти хотіла сказати: виганяв приблуду з власної домівки? — знову засміявся нагіцуне.
От вже йому подобається мене діставати. Ще й слово таке придумав: «приблуда». Тьху на тебе, принцику!
— А за таке можна й в пику отримати, — скрививши вуста, мов ображена пташечка, я показала чоловіку кулак. — Май на увазі, принцику, я ще не билася з тобою в повну силу.
Дивлячись на те, як Кадзу схопився за живіт і почав ржати, я мало не луснула від злості.
— Коли наступного разу полізеш до мене цілуватися, відчуєш увесь мій гнів, — я склала руки на грудях і демонстративно відвернулася.
— Цілуватися, ква? — зелена голівка Каваро крутилася з боку в бік. Очі в нього майже повилазили з орбіт. А він, між іншим, і так лупатий. Куди вже більше?
— Кого ти слухаєш? — Кадзу почервонів так, наче скупався в гарячому джерелі поки ніхто не бачив. — Вона ж тільки про їжу й думає. А це на голодний шлунок — казки, що бабця кошики, плете.
— То я, виходить, брехуха? — перепитала я, змірявши принца вбивчим поглядом. — А так? — я швидко наблизилася й увіп'ялася в його губи поцілунком.
І чим тільки думала? Я ж іще ніколи в житті ні з ким не цілувалася й гадки не маю, як це правильно робити.
Втім, Кадзу був не таким уже й спантеличеним, як мені хотілося б. Він міцно стис мене в обіймах і... відповів на поцілунок.
Чоловік насолоджувався кожним доторком і пив мене, мов чисту джерельну воду. Складалося враження, ніби він чекав цього надто довго.
А я навіть не розуміла, що відчуваю, бо повністю розчинилася в його сильних руках. Розтанула білосніжною сніжинкою, гріючись у променях тепла, що випромінювало його могутнє тіло.
Немов спалах яскравого світла, до свідомості долетів голос Каваро.
— Ой ква, що це коїться? Закінчуйте ква з вашими любощами. Он ква до будинку ква біда насувається! — на завершення ще й істерично загорлав. — А-а-а!
— Принце!! — до нього приєднався гриб. — Джороґумо вже тут.
Ніби в підтвердження його слів, мов тихий дзвіночок, задзеленчав лагідний жіночий голос:
— Красеню, вийди до мене, — вмовляла незнайомка. — Любчику... Я чекаю на тебе...
На диво, Кадзу послухав її. Випустив мене з обіймів і посунув до дверей, причарований голосом джороґумо.
Все — тепер він мені точно не помічник. Втім, я готова до бою. А це означає, що сьогодні одна павучиха познайомиться зі священним вогнем кіцуне...
________________
*Джороґумо — жінка-павук, що перетворюється на красуню та спокушає чоловіків.