24

На щастя, розмова з Моріханою довго не тривала. Вона, звісно, хотіла поспілкуватися з Кадзу не тільки про викрадачів — якими виявилися білі оні (яка несподіванка) — та принц стримано подякував їй за інформацію і, поспіхом попрощавшись, посунув додому.

І що це виходить? Принцику не сподобалася молодиця? Ох і розбірливий...

Дорогу додому ми провели в тиші. Я думала про мітку півмісяця, дивну близькість з нагіцуне та печиво, яке ми так і не купили на ринку.

Отже, обмізкувати було що. Питань із кожним днем ставало дедалі більше. Сипалися на мене, мов гриби з дірявого кошика.

За цими думками я й не помітила, як ми опинилися на знайомому подвір'ї.

У будинку Кадзу я відразу попрямувала на кухню. Цілий день тинялися й анічогісінько не покуштували. А мені, між іншим, голодувати категорично заборонено... мною. Бо стаю дуже злою й можу покусати будь-кого, хто потрапить під гарячу руку.

Звісно, це фігурально, адже на ділі я — татова вишенька. Хоча... мене ніколи не обмежували в їжі, тому існує ймовірність, що я не така вже й мила вишенька.

— Міцукі ква, — до мене підійшов Каваро.

На його мордочці блищала тепла посмішка, і я пригадала одкровення Кадзу. Серце вмить стислося, а всередині стало холодно й незатишно.

— Каваро, — я підхопила жабу на руки й притисла до себе настільки міцно, що він мало не квакнув востаннє. Добре, що вчасно схаменулася й послабила обійми, давши йому можливість вдихнути повітря.

— Отже, ти ква все знаєш, — зробив висновок Каваро. — Але ква не потрібно ква мене жаліти. Тут ква все одно краще ква, ніж у Пеклі, — маленька лапка торкнулася мого плеча.

Навіть у таку хвилину він бажав мене підбадьорити. Який же хороший... чоловік чи все-таки жаба? Як мені тепер до нього звертатися?

Я поглянула на Каваро.

— Якщо хочеш, я можу ставитися до тебе як до людини, — в моїх очах заблищала впевненість у власних словах. Я не мала жодного сумніву, що так і буде.

Зелена лапка замахала перед моїм обличчям.

— Я вже ква звик бути ква жабою. Майже ква не пам'ятаю нічого ква з минулого життя. Тому достатньо ква доброго слова й твоєї ква щирої посмішки.

Не втримавшись, я знову стисла Каваро в обіймах. Він, звісно, намагався вирватися з полону дружніх рук, та всі зусилля були марні.

На кухню увійшов Кадзу. Окинув поглядом мене й Каваро, що зі всіх сил борсався, вириваючись з обіймів, щоб ковтнути повітря.

— Кицю, відпусти Каваро. Він і так натерпівся від Емма-о. А тут ще страшніше потрясіння — раптовий напад ніжності від вогняної кіцуне. Пожалій його, га, — чоловік ледве стримував посмішку.

— А це у нас жіночий спокусник обізвався? — я поглянула на нього так, ніби переді мною стояв нахабний півень. А ось не треба своє пір'я настовбурчувати. Теж мені блискучий та неймовірний принц нагіцуне. Пхе... — Чого прийшов? — невдоволено буркнула я.

У Кадзу від мого питання аж брови підскочили.

— Гей, кицю, — він наблизився й вирвав з моїх рук важко дихаючого Каваро. — Це мій дім. А якщо одна маленька кіцуне забула, то я не гордий і нагадаю.

— Та ну тебе, — я махнула рукою. — Забудеш тут... Ми сьогодні їсти будемо? — запитала, як завжди майстерно змінивши тему. — Ну і чай не завадить... з печивком.

— А тебе в дитинстві не губили в цукрі? — підвівши брову, серйозно поцікавився Кадзу. — Чи в борошні? І взагалі, хто твої батьки: кондитери чи пекарі?

— Ні, мене ніде не губили. Щодо батьків — вони звичайні землероби. А чому ти питаєш? — я навіть не зметикувала, що то були питання з подвійним сенсом.

— Просто не розумію, звідки у землеробів такий пряник? — він знизав плечима, а Каваро тихенько захихотів, закриваючи рота лапкою. — Ой, вибач, переплутав, — принц театрально захитав головою. — Печивко. Ти ж у нас печивко, чи не так?

Тепер сміялися вони обоє. А дехто зелений вже навіть не затуляв рота. Гиготіли, мов два гусаки. Ох, які веселуни...

— А ти б не міг погикати деінде? — я схрестила руки на грудях і подивилася на Кадзу так, ніби бажала прибити його, як набридливу муху.

Не перестаючи сміятися, він відкрив рота, щоб відповісти черговим дотепом, але не встиг.

До кухні забіг... Ох, я навіть не бачила такого раніше, хоча й чула про їхнє існування.