20

Стою я та дивлюся на темного принца, що виринув із солодкої дрімоти так неочікувано. І все наче добре, але всередині мене гризуть сумніви. Суплячись, я звертаюся до нагіцуне з питанням, що так і проситься на білий світ:

— Ти навіщо його ухайдохав? Ми з ним знайшли спільну мову. Нічого такий божок чи хто він там є, — закінчила, знизавши плечима. — А це що таке? — краєм ока помітила білу ниточку на кімоно. А вже за мить потягнулася до неї пальцями й відкинула на підлогу. — Так краще, — задоволено посміхнулася та зосередилася на розмові з Кадзу.

Покрививши вустами, він простягнув до мене руку.

— Це не твоє.

Спершу я не допетрала чого треба похмурцю, але усвідомлення не забарилося й радісно заплигнуло в мою голівоньку.

— Ой, подивіться на нього, — пхекнула й передала катану її власнику. — Я, між іншим, тебе тут рятувала, поки ти мирно сопів. Де твоя вдячність, принцику? Якби не моя блискавична реакція, то поторохтів би ти з цим божком на гостину до Пекла. Що за народ?

— Закінчуй із буркотінням, бо вже схожа на стару бабцю. І взагалі, якби дехто був бодай трохи метикуватішим, то зрозумів би рівень небезпеки.

Нині Кадзу мав вигляд учителя, що повчав маленьку дівчинку, яка мало не наробила біди. Мені таке геть не подобалося, тому не дивно, що я вступила з ним у відкриту полеміку.

— Принцику, ще одне криве слово в мою адресу й ти знову будеш дрімати.

— Ох і вперте... — молодик замахав головою, мов віялом. — Це, — палець вказав на демона, що лежав на підлозі біля його ніг, — Емма-о*. Сподіваюся, у вашій школі розповідали про нього. Чи в Хо Но не вважають за потрібне знайомити учнів з японськими божествами?

— Оце? — напівгидливо, напівздивовано, я скривила вуста, зиркнувши на демона, що лежав з висолопленим язиком. — Якщо це бог смерті, то я місячна богиня.

Лише пожартувавши, зрозуміла, що, можливо, в цьому й справді є щось глибше, ніж я можу усвідомити. Розмова з майбутньою «я» і півмісяць, що блищав на її чолі, наштовхнули мене на одну думку. Втім, довелося відігнати її на невизначений термін. Зараз не час і не місце.

— Витріщатися будеш деінде, — зауважив Кадзу, прослідкувавши за моїм поглядом. — Він дуже сильний, а також злий і мстивий. Тому пора вшиватися звідси.

— А не треба було красти з його царства душу... І навіщо ти вдарив цього... Емма-о по макітрі? Це ж додумався підкрастися ззаду та влушпенити божка ліктем, — я закрила очі долонею і похитала головою, мовляв, що взяти з цих чоловіків. Як діти, чесне слово.

— Ти, бачу, дуже розумна, — в'їдливо відгукнувся принц. — То подумай сама, що буде, коли він отямиться.

— Не думала я, що такий могутній нагіцуне, на ділі виявиться боягузом, — в моєму голосі забриніло розчарування.

— Припини показувати свою недосвідченість. Невже й справді не знаєш чим небезпечна зустріч з Емма-о? — темні очі уважно спостерігали за зміною емоцій на моєму обличчі.

— Здається, я згадала, — до моєї голівоньки прийшло усвідомлення можливих наслідків.

Річ у тім, що бог мертвих невидимий. Його бачать лише душі й ті, хто переступив межу.

Сьогодні я побувала між Яві та Йомі, тому не дивно, що мої очі помітили темного бога.

Однак це не найважливіше...

Правда в тому, що Емма-о забирав усіх, хто його бачив до Пекла. Він ніколи й ні до кого не виявляв милість.

А якщо жертві все ж вдавалося вислизнути із цупких рук бога, переслідував її до кінця життя. А найгірше те, що його не може вбити жодна магічна істота. Це під силу лише іншому божеству.

Отже, у мене не було шансів.

— Пішли, — Кадзу простягнув мені руку, повернувши своїм голосом до реальності. — Часу обмаль.

Я захитала головою.

— Ні, — зробила крок назад. — Спершу поясни, чому за тобою полює Емма-о? Чию душу ти викрав з Пекла?

— Ти зараз серйозно? — здивовано перепитав принц, окинувши мене ошелешеним поглядом. — Тобі не здається, що це недоречно?

— Якщо ми працюємо разом, то я маю знати про тебе більше, — вперто мовила я.

— Кицю, шкода тебе розчаровувати, але сьогодні ти зробиш так, як скажу я. І ми обійдемося без правди.

Я не встигла навіть моргнути, коли сильні руки підхопили мене з землі та перекинули через плече.

_________________
*Емма-о — володар підземного світу, японський бог смерті й суддя душ померлих.