18

Я поволі розплющила очі. Все навкруги було в якомусь тумані. Немов хтось розлив парне молоко, що нині ширяло в повітрі, застилаючи собою увесь простір.

На диво, я вже не була в будиночку нагіцуне. Не зрозуміло навіть куди потрапила.

Взагалі, не схоже, що це помешкання, скоріше відкрита місцина, огорнута густим туманом.

Напруживши зір, я спробувала роздивитися куди мене занесла лиха доля. Проте як не вдивлялася, подекуди тручи кулаками очі, так нічого й не розгледіла. Біла стіна, мов пелена, закрила від мене весь світ.

Я підвелася на ноги й рушила вперед.

Йшла хвилини дві, постійно озираючись навсібіч. І, на мій превеликий жаль, не побачила абсолютно нічого.

В голові закрутилася страшна думка, яку я спробувала відігнати. Втім, не вийшло.

Невже я й справді потрапила в місце між Яві* та Йомі**, туди, де межа між світами стерта, а душа не може знайти спокою?

А де ж Кадзу?

Якщо нас отруїли, то він мав би бути тут, зі мною. Чи принц відразу скопитився й до Йомі відлетів?

— Міцукі, — покликав жіночий голос, що видався мені знайомим.

Я стала озиратися на всі боки, щоб знайти джерело звуку. 

— Впізнаю себе, — володарка голосу щиро розсміялася. Це не було зловтішання, а навпаки — відчувалося тепло.

— Хто це? — шукаючи поглядом молоду жінку, запитала я.

Тієї ж миті переді мною виникла ... я... Тільки не така, як зараз, а більш витончена та одягнена в ніжно-персикове кімоно з вишитими лотосами, що виблискували кришталем при кожному русі стрункого тіла.

— Привіт, Міцукі, — посмішка лягла на пухкі вуста.

— Що? Тобто хто? Як? — не пов'язані між собою питання виринали з мого рота, мов хвилі непокірного моря на піщаний берег. — Чому ти так схожа на мене? І що це за... — я не закінчила, вказуючи пальцем на чоло жінки, де блищав півмісяць.

— У нас немає часу на довгі розмови, — її голос вмить став серйозним. — Все, що тобі потрібно знати: я — це ти, але в майбутньому. Однак цього може не трапитись, якщо ти приймеш не вірне рішення. Тому я тут, щоб підштовхнути тебе в правильному напрямку.

Вона схилила голову набік і кілька пасом темного, мов чорний шовк, волосся впали на знайоме обличчя. Наче я дивилася в дзеркало, що показувало майбутнє. Так незвично й бентежно.

— Як це можливо? — не зводячи погляду зі своєї копії, зашепотіли мої вуста.

— Годі питань, — вона змахнула рукою так різко, що рукав її кімоно злетів у повітря та описав дугу. — Слухай та запам'ятовуй: чорне — це не зло, а біле — не добро. Навіть якщо ти впевнена, що тобі кажуть правду, не вір пустим словам. Прислухайся до свого серця, бо воно єдине знає правду. Воно бачить те, що не помічають очі. А тепер іди.

Молода жінка поглянула перед собою. Її мітка у формі півмісяця замерехтіла й звідти полилося сріблясте світло.

Прямо на моїх очах з’являвся портал, крізь який все чіткіше проступали образи, що видалися мені знайомими.

— Це будинок нагіцуне? — мимоволі зірвалося з моїх вуст, коли я помітила на підлозі біля дверей наші з Кадзу тіла. Над нами нависала чиясь тінь, а довгі чорні пальці тягнулися до обличчя принца.

— Мало не забула.

До мого лоба торкнулася тендітна долоня. Вже й не знаю як на це реагувати, бо наче це я, але в той самий час і не я.

— Що ти робиш?

— Активую твою силу, бо без неї ти не впораєшся... — подумавши кілька секунд, вона квапливо додала, — ми не впораємося.

— Ти маєш мені все пояснити! — запротестувала я, хапаючи її за рукав кімоно. — Яка сила? Що це за півмісяць у тебе на лобі? Як я... тобто ми такими стали?

— Ні! — безкомпромісно вигукнула моя копія. — Ти все зрозумієш сама. Я не можу тобі нічого розповідати, бо це змінить хід історії. А цього аж ніяк не можна допустити. Зло не спить.

А далі вона висмикнула з моїх пальців тканину свого кімоно й щосили штовхнула в портал.

Я не очікувала цього, тому не втрималася на ногах і полетіла назад, махаючи руками, мов вітряками.

— Ми ще зустрінемося, — заголосила, відчуваючи як провалююсь у тунель, що вів до світу живих.

— Якщо ти нічого не зіпсуєш, то станеш мною. Це й буде наша зустріч, — долинула її відповідь.

А далі був спалах і різкий біль у грудях.

______________
*Яві — світ живих.
**Йомі — світ духів.