16

На ринку було шумно й гамірно. Всюди снували люди та різноманітні магічні істоти: починаючи від тенґу* (духів гір) та закінчуючи каппа** (водяним духом).

Чого тільки не продавали хитрі торгаші.

У мене в очах рябіло від розмаїття тканин, прикрас, гребінців, посуду, смаколиків і ще сили-силенної товарів...

— Кицю, закрий рота, бо туди зараз муха залетить, — пожартував Кадзу, кинувши у мій бік швидкий погляд.

— А я й забула який ти в нас дотепний, коли не спиш зубами до стінки, — саркастично відповіла нахабі, продемонструвавши йому кінчик язика. Нехай не думає, що зі мною легко. Я ще покажу цьому лису хто й чого вартий.

— А звідки ти знаєш, як я сплю? — темні очі звузилися, але на вустах заграла напівусмішка. — Певно, мрійливо спостерігала за мною? — він підморгнув.

— Тобі б цього дуже хотілося, але не слід думати, що твої хворобливі фантазії мають бодай якесь відношення до реальності.

Я хотіла додати ще кілька в'їдливих зауважень, та принц нахабно перервав мене, поклавши руку на плече.

— Сюди, — коротко наказав, вказавши поглядом на невеличкий дерев'яний павільйон із різьбленими балками.

Цього разу я змовчала й поплелася слідом за нагіцуне. Однак наступного — не дозволю йому мною керувати.

Аж раптом я спіймала себе на думці, що вже не вперше йду на поступки. Так не піде, тому потрібно терміново вигадати щось, що б могло приборкати цього самовпевненого принца.

Поки розмірковувала над подальшим планом дій, ноги привели мене до павільйону.

За великим столом, де було дбайливо розкладено прянощі та трави, стояв невисокий чоловік із добротним пузом. Його хитрі очі відразу ж зупинилися на Кадзу.

— Ох, ваша високосте, який я радий бачити вас. Як ви? А здоров'я? — почав сипати люб'язностями, мов просом з дірявої торби.

Кадзу наблизився до чоловіка. Він взяв зі столу кілька листочків шісо*** й підніс їх до обличчя. Повільно вдихнув аромат та зрештою поклав зелень на місце.

— А ти, Понпоко, зовсім не змінився. Такий самий хитрий підлабузник, яким був раніше.

— Та ви що? Скажете таке, — товстун замахав обома руками, мовляв, нічого окрім правди ніколи не казав. — Яким вітром у нашій скромній місцині? — він спробував змінити тему на щось більш нейтральне. — І хто це з вами? Що за зірочка спустилася до нас із небесної блакиті? —  очі, що лише мить тому були золотими, нині набули оливкового відтінку.

— Понпоко, не грай з вогнем, — тихо мовив Кадзу. Його тон був далеким від дружнього. Радше погрозливий. — Ти геть не дурний і знаєш чому я тут.

— Завжди ви так, — чоловік вдав образу. — Втім, це не важливо, бо я вас дуже ціную й поважаю. Не забувайте, що цей танукі**** (єнот-перевертень), — палець тицьнув у груди, — ваш покірний слуга.

Нагіцуне посміхнувся, мов хижак, що за версту відчув свою здобич.

— Слуга? То скажи мені, Понпоко, що тобі відомо про зникнення кіцуне? — Кадзу навис над нещасним продавцем, наче тінь над дикою рослиною, що потребувала світла.

— Та звідки ж мені знати... — спіймавши похмурий погляд принца, він затих.

— Такий пацюк, як ти пролізе в будь-яку нірку, тож не бреши мені, інакше...

Кадзу навмисно не закінчив. Темний лис залишив місце уяві єнота-перевертня.

Понпоко затремтів, мов кленовий лист під палючим сонцем. Важко ковтнув слину й, покірно опустивши голову, почав тихо говорити.

— Ваша високосте, я багато не знаю, але чув, ніби на місцях, де зникали лиси, завжди знаходять білий лотос.

Я ледве стрималася, щоб не зойкнути від здивування. А як інакше, якщо білий лотос — це символ правлячої династії кіцуне?

Сораюкі прийшов до влади, знищивши монаршу родину, але чи справді вони всі загинули? Чи могло бути так, що комусь все ж вдалося уціліти?

Схоже, все ще більш заплутано, ніж я гадала раніше...

_________________
*Тенґу — напівптахи, напівлюди з червоними обличчями й довгими носами. Існує два типи тенґу: кару — із дзьобом, дикий і жорстокий; дай — із людським обличчям, мудрий і могутній.
**Каппа — нагадує мавпоподібну істоту, покриту лускою, або ж суміш людини, риби та жаби. На маківці голови у нього є ямка, в якій зберігається вода, що надає йому сили.
***Шісо — зелень із фіолетовими або зеленими листочками, що має пряний, трохи лимонно-м’ятний аромат.
****Танукі — кумедний та дуже хитрий єнот-перевертень. Часто зображається з великим животом.