15

Смачно попоївши, я вирішила подякувати Кадзу за вечерю та й загалом за його допомогу. Якби не мазь, яку нагіцуне втер у мою шкіру... І подумати боюся, що могло трапитися.

Я вийшла на подвір'я. Глибоко вдихнула на повні груди й посміхнулася.

Як же чудово жити. І чому я раніше ніколи не замислювалася над тим, що життя, то найцінніший скарб? Приймала його без належної поваги, а даремно.

Дивно тільки, що мене врятував саме нагіцуне. Навіщо? Яка його кінцева мета? Ох, відчуваю, що він так просто не розколеться...

Я рушила на пошуки принца. На щастя, знайшла його швидко, ось тільки...

Якби я знала в якому вигляді буде цей темний лис, то певно не шукала б чоловіка. Але то вже інша історія.

Отже, прийшла я на звуки брязкоту металу, бо подумала собі, що Кадзу тренується. Але хто ж знав, що йому зненацька стало спекотно. Інакше я просто не знаю як пояснити відсутність кімоно на міцному тілі цього хитрого лиса.

Дивлюся, а там картина маслом: махає цей воїн катаною, а м'язи так і перекочуються під злегка засмаглою шкірою. Ну й в довершення таємничого антуражу — місячне сяйво, що відбивається від гострого леза містичним блиском.

Порядна дівчина мала б відразу опустити очі й дременути в будинок, щоб ніхто й не знав, що вона бачила ту гору м'язів. Але ж я, як виявилося, не зовсім і порядна.

Заклякла на місці й ні туди ні сюди. Стою, очима лупаю і думаю лише про те, що Кадзу рухається, мов хижак — всі рухи точні, виважені... Якщо всі нагіцуне такі ж, як цей принц, то не дивно, що вони перемогли в багаторічному протистоянні.

— Так і будеш дивитися на мене чи все-таки підійдеш? Якщо що, то тут видимість краща. Знаєш, кицю, чим ближче, тим більше можна розгледіти.

Попри те, що Кадзу стояв до мене спиною, він якось відчув мою присутність. І звісно не втримався від жартівливого зауваження.

Ох вже ці чоловіки. Думають, ніби вони такі неймовірні, що всі жінки тільки на них і витріщаються. А, може, то мене катана так зацікавила? Самовпевнений індик! Ну я тобі покажу, принцику.

— Скажеш таке, — я зацокала язиком, склавши руки на грудях. — Перш за все я ціную розум. У чоловіка має бути щось в голові, а не дурна сила.

— Гадаєш, я дурний? — він різко обернувся.

Місячне світло впало на його обличчя та ласкаво торкнулося широких плечей. Ось зараз я не витримала спекотного видовища й відвернулася. Однак не хотіла показувати наскільки збентежена його міцною статурою, тому вдала, ніби помітила щось аж надто незвичайне.

— О-о-о... — скрикнула для правдоподібності. — То що білка побігла? А який хвіст пухнастий? А морда яка товста? Цікаво, що вона їсть? Хіба ж на жолудях таке хайло може вирости?

Ці й ще ряд дурнуватих питань так і злітали з мого рота нічними метеликами.

Чи було мені соромно? А хто його знає? Я коли намагаюся виправдати свою дупцю, то несу такі нісенітниці, що інколи дивуюся, як зі мною ще не перестали вітатися.

— Актриса, — принц гучно заплескав у долоні. — Скільки ж іще талантів у маленької лисички?

— Та ну тебе... — махнувши рукою, я почухала потилицю. — Я чого взагалі прийшла... Хотіла того...

— Кого? — перепитав нагіцуне.

— Не «кого», а того...

Принц-нахаба знову перервав моє пояснення.

— Мене?

Від такого питання я ледве втрималася на місці. Однак погляд так і ковзнув по самовдоволеній пиці, що посміхалася широко й радісно. Виглядало так, наче Кадзу мішок золота знайшов, а не дурню ляпнув.

— Чуєш ти, — мій палець повчально злетів догори й замахав, мов маятник. — Я просто хотіла подякувати за вечерю, а особливо за печивко й чай. Втім, бачу, що комусь тут корона тисне на мозок, тому корінь хріну тобі, а не подяка. Пхе, теж мені мрія Рінкаю. Ти за кого себе маєш, принцику?

— Ось що мені в тобі подобається, так це твій характер. З тобою цікаво гратися, — досить зверхньо відповів Кадзу, все ще скалячись своїм дотепам.

— Все з тобою ясно...

— Гаразд, посміялися, а тепер до справи, — тон принца став серйозним. Куди й поділася вся грайливість? — Так, як ти вже тут, то хочу попередити, що завтра ми йдемо на ринок...

— За печивком? — з надією запитала я.

— За інформацією... — швидко додав він. — Але якщо ти будеш себе добре поводити, то буде й печиво.

***
Жодна частина цієї книги Не може бути скопійована чи опублікована без моєї згоди. Ця книга викладена на сайті самвидаву Букнет. Якщо ви бачите її на інших сайтах — це піратство.