14

Тільки-но шкіри торкнулася волога тканина, я засичала від болю.

Мій погляд ковзнув до місця, трохи нижче плеча, де виднілися червоні доріжки від кігтів. Там пекло й горіло.

Попри те, що принц і справді діяв обережно, біль не відпускав мене ні на мить.

Однак не тільки це бентежило. Було ще дещо, не менш важливе.

Від близькості Кадзу зі мною відбувалося щось дивне. Я тремтіла, але не від холоду. Навпаки — відчувала приємне тепло, що розливалося тілом, мов тихі води річки, яка влітку виходить із берегів.

Тим часом він закінчив із промиванням рани й потягнувся до баночки з маззю. Зачерпнув пальцями, а згодом почав втирати у шкіру масажними рухами.

Мій погляд невідривно слідкував за його рукою.

Аж раптом Кадзу підняв голову. Обличчя принца було на відстані кількох сантиметрів від мого. Його долоня досі торкалася моєї шкіри, даруючи їй своє тепло.

— Ти пахнеш солодкими квітами, — пролунав тихий чоловічий голос.

Я хотіла сказати щось в'їдливе, пожартувати... Але не змогла вичавити із себе жодного слова. Язик відмовився виконувати накази мозку.

— Все... Я зробив все, — Кадзу злегка струснув головою, мов намагався прогнати мару. А наступної миті підвівся й, підхопивши миску та мазь, попрямував до дверей. — Спробуй поспати, а я накажу Каваро приглянути за тобою, — кинув через плече й залишив мене  на самоті.

Що це щойно було? Невже лихоманка настільки сильна?

Кадзу мав рацію: мені потрібен сон. Дивні відчуття викликала отрута оні. Отже, щойно я добре відпочину, все стане на свої місця.

Я лягла та, підклавши руку під голову, повернулася на бік. Всі думки вивітрилися щойно моя свідомість поринула до солодкого забуття.

***
Прокинулася різко, мов мене виштовхнули зі сну до нахабної реальності.

В кімнаті було темно. І не зрозуміло чи це настала ніч, чи я проспала майже добу й зараз ранній світанок.

Голод нагадав про себе бульканням у животі. Отже, не все так погано, як здавалося на перший погляд.

Я згадала про поранення. Глипнула й не втрималася від здивованого охкання. А дивуватися й справді було чому, бо на мені зажило все, мов на дикій собацюрі. Згодна, порівняння змушує бажати кращого. Але ж я щойно очуняла, тому мені можна не напружувати мозок.

Скочивши на підлогу, я посунула до дверей, а далі звичний маршрут у напрямку найпрекраснішого місця в будь-якому будинку — кухні. І байдуже, що в Кадзу там навряд чи знайдеться щось солоденьке. Нині я була б рада навіть запліснявілому сухарику.

Дожилася! Згодна їсти непотріб. І це тільки... Стоп! Два дні? Я живу з Кадзу два дні?

За невеселими думками я й не помітила як добрела до кухні. На диво, звідти линув приємний аромат.

Це що в лісі крякнуло, що там так смачно пахне? Пришвидшилася, щоб перевірити все особисто.

Заходжу й бачу картину маслом. На столі сидить Каваро, а поруч з ним ціла гора ... печивка. ПЕЧИВКА! У Кадзу?

Це той що зажучив мені солодощі в перший день нашого знайомства. Хитрий лис.

Однак тільки-но я протягнула руку до смаколиків, як зелена лапка боляче ляснула мене по долоні.

— Гей, — я ображено потерла почервонілу шкіру. — Ти чого?

— Спершу ква бульйон, — Каваро кивнув на глиняний глечик біля печі.

— Бульйон? — здивовано перепитала я, не вірячи власним вухам. — Ти сам зварив бульйон? — мій погляд зупинився на зелених лапках.

Каваро лукаво посміхнувся й мотнув головою.

— Ні, це ква господар.

Скільки ж гордості було на його мордочці. Розпирало так, мов тісто, що виросло на дріжджах і тепер намагалося втекти з дерев'яної діжки.

— І це для мене? — про всякий випадок ще раз уточнила я.

— Так, — Каваро ствердно кивнув. — А ще є чай.

— Чай? — з моїх вуст злетіло нове питання. — Якщо ти ще скажеш, що це зелений чай з суницею та м'ятою, то я точно марю.

Він замислено почухав голівку.

— Я ква можу нічого ква не говорити. Але це ква не змінить того ква, що чай ква й справді з суницею та м'ятою.

— Не розумію...

— Мій ква господар не поганий. Він ква не такий ква, як ти про нього ква думаєш.

Життя ставало дедалі заплутанішим. Що ж буде далі? Чого мені чекати від долі, яка звела мене з принцом нагіцуне — турботливим ворогом?..
 

***
Жодна частина цієї книги Не може бути скопійована чи опублікована без моєї згоди. Ця книга викладена на сайті самвидаву Букнет. Якщо ви бачите її на інших сайтах — це піратство.