10

Опинившись в будинку, я попрямувала до принца. Наш бій збив мене з пантелику, тому про завдання я так і не розповіла.

Довго шукати Кадзу не довелося, бо він був у вітальні: чистив до блиску катану.

Я сіла на канапу навпроти нього.

— Нам слід поговорити, — твердо мовила, не зводячи погляду з його вправних рухів. Те, як він поводився зі зброєю, — справжнє мистецтво. Так міг лише той, хто відточував рухи на полі бою: воїн.

Він не підняв голови. Продовжив займатися своєю справою.

— Говори, — коротко наказав.

Насправді це був який-не-який прогрес. Раніше він і слухати нічого не хотів про наше спільне завдання, а зараз так великодушно дозволив мені все розповісти.

Сьогодні я проковтну його зверхність, бо маю свій інтерес. Але в майбутньому змушу чоловіка зі мною рахуватися.

Вирівнявши спину, я почала свою розповідь про зникнення кіцуне й нагіцуне та причетність до цього оні. Кадзу уважно слухав, не зронивши ні слова. Здавалося, що він аналізував почуте й не бажав робити поспішних висновків.

— Тобто якщо ти не впораєшся і не знайдеш винного, то лишишся семи хвостів? — перепитав принц, коли я дійшла до частини зі своїм покаранням в разі не виконання поставленого завдання. Про ту частину, де мені необхідно було прислужувати похмурому нагіцуне, я зі зрозумілих причин, змовчала.

Надавши обличчю незворушного виразу,  кивнула й переповіла нашу розмову з Харуто. По волі нещасливого випадку ми з Кадзу союзники в цій справі, тому він має знати все. Принаймні, все те, що по-справжньому важливо й змотивує його до плідної співпраці.

Ну й закрутила...

Закінчивши, я подумки себе похвалила й пильно подивилася на принца. Його обличчя виглядало спокійним, жоден м'яз не сіпнувся. У мене навіть промайнула думка, що переді мною не жива істота, а кам'яна брила.

Ну що за народ ці темні лиси? Злюки й буки! Щоб я ще бодай раз зв'язалася з кимось із них? Та нізащо в житті. Тьху-тьху-тьху.

Тим часом пауза затягнулася.

Я дивилася на Кадзу — він на мене. І спробуй розбери, що в тій голові монаршій? Пика цеглиною і нуль емоцій.

— Якщо що, то ти мовчиш, — я вирішила, що слід тонко натякнути співрозмовнику про відсутність звуку з його боку.

Напевно то лише в моїй уяві виглядало все тонко, бо темні очі Кадзу зненацька зблиснули, мов два онікси на сонці. Більше нічого в його вигляді не змінилося.

Молодик відклав убік катану й відхилився на спинку заїсу*.

— Мене не обходять справи королівства й не хвилює твоє покарання. — Помітивши мій незадоволений погляд, він спокійно продовжив: — Однак мені нудно, тому я допоможу тобі знайти винних у зникненні кіцуне й нагіцуне. Але в мене є умова, — чоловік вказав на мене пальцем, — ти повинна навчитися битися. І навіть не думай заперечувати, бо твої навички... — він скривив вуста так, ніби йому до рота залетіла муха. — Вони ніякі, — безапеляційно закінчив, поглянувши на мене, мов на маленьку дівчинку, що не вразила його своїм виступом.

Ох і ... У мене просто немає слів. Всередині все аж затріпотіло від праведного гніву. Та хто він такий, щоб критикувати мене й ставити умови?

— Кадзу, — я зміряла його таким же зверхнім поглядом, як і він мене донедавна. — Не думав, що я піддалася тобі, бо не хотіла образити тонкі почуття вашої високості? — в'їдливо запитала, кокетливо змахнувши віями.

Нехай не думає, що він тут такий неймовірний, бо на кожного владного нагіцуне знайдеться неймовірно чарівна кіцуне.

На жаль, темний лис не оцінив мого гострого язичка. Натомість різко підвівся на ноги й підійшов до мене. Наблизився настільки близько, що я відчула аромат лісу й диких трав. Та й сам нагіцуне зараз нагадував непокірну вершину, що закрила мене від решти світу, сховавши за власною тінню.

— Кицю, — тихо мовив він біля мого вуха. — Ти навіть не уявляєш масштабів небезпеки, яка чекає на тебе попереду. Ті, хто здатен керувати оні, настільки могутні, що тобі й не снилося... Якби ми всі опинилися на шаховій дошці, то ти, — чоловік торкнувся мого плеча, — була б пішаком.

— А ти? — я з викликом зазирнула в чорні очі.

Він коротко засміявся.

— Краще тобі цього не знати, — Кадзу обернувся й рушив до дверей.

— Пішак — це не слабкість, — кинула я йому вслід. — Бо навіть він може стати найсильнішою фігурою — королевою. Не забувай цього, Кадзу.

Я не слабка й ніколи нею не була. Тому останнє слово — теж за мною.

_____________________
*Заїсу — стілець без ніжок, що має невеличку спинку.