6

І я, і принц інстинктивно повернули голови на чоловічий голос.

На нас дивився високий молодик з очима відтінку солодкого меду. Частина його чорного волосся була зібрана в акуратну гульку на потилиці, але основна маса розсипалася по плечах темними хвилями.

Він був одягнений у темно-синє шовкове кімоно, підперезане обі з візерунками, що мали приносити господарю удачу. На поясі виднілося руків’я катани.

— Брат? — вихопилося з мого рота. — А хіба в короля Сораюкі не один син?

— Він мені не брат, — крізь зуби мовив Кадзу, підвівшись зі стільця. Чоловік обережно поклав свого зеленого друга на стіл і підійшов до несподіваного гостя. — Харуто, — його темні очі хижо зблиснули. — Чому ти тут?

— Завжди ти так, — той вдав на обличчі образу, але інтонація лишилася жартівливою. — Міг би бодай води запропонувати. Я ж бо з дороги.

— Ти мене не почув? — Кадзу продовжив насуватися на прибулого, мов дощова хмара на чисте небо. — Звідки знаєш про неї? — він кивнув у мій бік. — Які ігри ви ведете?

Слово "ви" мене насторожило. Кого ж Кадзу мав на увазі? Невже імператора? Якщо я зробила вірні висновки, то виходить, що вони з батьком не надто ладнають. А це вже цікаво.

— Жодних ігор, братику, — молодий чоловік посміхнувся. Та це не було схоже на приязнь. Його усмішка нагадала мені холодний шматок криги. Ніби й блищить, але тепла немає. — Рінкай потребує тебе, тому я тут, — якось вже надто загадково відповів гість.

В моїй голові вже склалося два плюс два, і я зрозуміла, що саме зараз брат Кадзу розповість йому про нашу спільну місію. Але ж чому так довго тягнули? Які таємниці ховаються за товстими стінами палацу? Чому наслідний принц живе в лісі? На всі ці питання ще слід знайти відповідь, а поки найкращий вихід — уважно за всім спостерігати.

— Давайте всі сядемо за стіл, вип'ємо чаю та заспокоїмося? — запропонувала я, коли тиша в будинку стала надто гнітючою.

— А їй ква тільки чаї ква сьорбати, — обізвався Каваро.

— Дівчина має рацію, — мене підтримав брат Кадзу. — Це важливо, тому забудьмо про нашу ворожнечу й об'єднаймося заради спільної мети.

— У мене з тобою немає нічого спільного, — в очах Кадзу спалахнув чорний вогонь. — Ти вже отримав те, що хотів. Іди звідси й більше ніколи не з’являйся в моєму будинку.

Принц різко обернувся й попрямував до дверей.

— Кадзу, твій батько тяжко хворий.  Ти потрібен йому... потрібен королівству, — кинув йому в спину Харуто.

Чоловік зупинився. Втім, не озирнувся.

— Мене це не хвилює. Справи королівства, як і Сораюкі,  мене не обходять, — байдуже мовив принц і залишив кухню.

Каваро тієї ж миті скочив зі столу й поплигав слідом за господарем.

— Міцукі, — покликав Харуто, коли ми лишилися вдвох.

Я поглянула на нього. Те, що він знав моє ім'я, геть не дивувало.

— Що все це означає? — запитала, кивнувши на двері, крізь які хвилину тому вийшов Кадзу.

— Присядь, — молодий чоловік вказав на стілець. — Я тобі дещо розповім.

Цікавість перемогла всі інші почуття, тож я виконала прохання Харуто.

— Перш за все ти маєш знати, що ми з Кадзу не рідні брати, — саме з цих слів він почав свою розповідь. — Моя мати та король Сораюкі побралися, маючи дітей від попередніх шлюбів. До речі, через це, Кадзу й досі тримає образу на батька, ніяк не може пробачити, що той зрадив пам'яті його матері, — чоловік важко зітхнув. — Та це ще не все. Йому подобалася одна дівчина, але вона обрала мене. Між нами нічого не було, та хіба ж він повірив... Вбив собі в голову, що я навмисно відбив її. Одним словом, стосунки в нас напружені. Та зараз не про те, — Харуто пильно поглянув мені у вічі. — Міцукі, тобі відомо про зникнення кіцуне й нагіцуне, але ти не знаєш найголовнішого. Короля Сораюкі було отруєно, через що його внутрішній лис помирає. Не мені тобі пояснювати, що буде, коли... — зненацька оповідач затих.

Я чудово знала, що він хотів сказати: без внутрішнього лиса тіло починало швидко старіти й зрештою теж ішло на покій.

— Ви думаєте, це ті самі негідники, що причетні до викрадень?

— Упевнений у цьому, — молодик ствердно хитнув головою. — І нам потрібно знайти їх якнайшвидше. Адже якщо хтось і має ліки від отрути, то це тільки вони.

***
Жодна частина цієї книги Не може бути скопійована чи опублікована без моєї згоди. Ця книга викладена на сайті самвидаву Букнет. Якщо ви бачите її на інших сайтах — це піратство.